Головна » 2016 » Червень » 11 » ЖИТТЄВІ ПАРАДОКСИ
20:36
ЖИТТЄВІ ПАРАДОКСИ

                   Життєві парадокси


(з винайденого дощового вечора на шпальтах старої Новгород-Сіверської газети)
   Зовсім не простою, заплутаною, загадковою та вельми примхливою іноді постає перед нами наука про минуле. Он скільки парадоксів та непідвласного усвідомленню знаходиш на її сторінках! Варто тільки об’єктивно поглянути на епохи та людей з висоти сьогодення, щоб зрозуміти, що життя - то справді «темний ліс». Особливо, коли йдеться про тих, що тримають владу та про результати їхньої «ратної» праці. Або, якщо прагнеш розібратися у доцільності дій та вчинків протилежної сторони - тих, що обирають своїх «слуг»!? Ось тут і зізнаєшся, що історія, досвід та гарні приклади з успадкованого - зовсім нічому не навчають. Тим більше, що новітні владні господарі таких провінціальних закуточків впродовж чверті століття, за виключенням поодиноких представників, просто не звертали увагу, як то воно з наслідками їхнього «керування». А напрацювання попередніх часів не вважали розглядати всерйоз. Їм, вхопившим одного разу, волею випадку владу «за бороду», навіть бажання не було сприймати всерйоз тривожну перспективу залишитися в історії краю безславними пасинками. До того ж, коли на кону проглядався привід особистого зиску.
   Якось, перегортаючи пожовклі сторінки Новгород-Сіверської районної газетки "Шлях колгоспника" за 5 травня 1932 року, звернув увагу на невеличке повідомлення, коли "у березні цього року в м. Києві на міжрайонному з'їзді було премійовано зразки виробів Новгород-Сіверської школи фабрично-заводського навчання (ФЗН) важкої кераміки", яка "провела практичні досліди по виготовленню виробів з місцевої сировини. А «дослідження, - зауважила газета, цілком переконують у тому, що ми маємо доброякісний матеріал для виготовлення каналізаційних труб, пічного кафелю, облицювальної плитки гончарних виробів..." Ось так. А далі - були думки. Про різне. Хоча все з тієї ж опери - спроб аналізу наших втрат. Моральних і духовних. Чомусь згадав і про наявність ще у 1939 році у Новгород-Сіверщині 17 цегельних заводів з пристойною номенклатурою

продукції, коли традиційна цегла доповнювалась широким асортиментом кераміки. Плитка, черепиця, димарі…
   Подібні приклади дійшли й до ХХІ-го віку! Адже ми досі знаходимо серед різних артефактів минувшини краю і продукцію з місцевої кераміки, котра добре прислуговувалась хазяйновитим українцям Подесення, у селах Новгород-Сіверщини, в тому числі на подвір’ях, в яких вже давно і людей нема. У мене, доречі, з різних епох теж є зразки цегли з клеймом відомих виробництв Мазепи, Ханенків… Є і керамічний димар із 30-х років, знятий з хати, поставленої 1932 року. Тепер це вже музейна реліквія.
   Між іншим, славилась продукція з заводу у Стахорщині - батьківщині відомого археолога Д.Я.Самоквасова. Тепер вже про завод навряд чи хто й згадує? А такий був, як і у Форостовичах -шляхом на Семенівський край. Виробляв якісну цеглу за советів. Додайте Лісконоги, Кам’янську Слободу, Грем’яч… Не кажучи вже про авторитет згаданого виду будівельного матеріалу з Дігтярівської «цегельні», що належала І.С.Мазепі і з якої на

початку 18 століття було зведено Покровський храм, який наразі відновлюється після руйнації місцевим головою колгоспу на початку 60-х. Як не варто забувати і зразки матеріалів із цегельної мануфактури родини Ханенків у с.Юхнів! Словом, навіть за повоєнних десятиліть ХХст. цегельне виробництво, яке трималось на родовищах якісних глин Новгород-Сіверщини у багатьох селах, залишалось на достойному рівні. У всякому разі під кінець 70-х років ХХ ст. на невеличких заводах вироблялось більше 10 мільйонів цеглин на рік.
   На жаль, кризу виробництва 80-х років «совдепівсько-райкомівські» діячі, які швидко змінили колір відданості ідеї комуністичного раю на той, що мав забезпечити їхній спокій у кріслах після 1991 року, довели на Новгород-Сіверщині до абсурду, остаточно зруйнувавши всю економіку. І серед перших, за кілька років упала будівельна галузь на цегельному виробництві. Відтоді, про надбання Новгород-Сіверщини, успадковане від Козаччини, коли край переживав «цегельний» бум, нагадує хіба що парочка високих труб, які стирчать на місці розграбованих цегельних заводів у селах та місті, та велика піч на найбільшому виробництві за Новгородом-Сіверським. Так фактично під кінець 90-х-на початку 2000-х безславно, від бездарного керування господарством району невдах та невигласів різного гатунку, завершився життєпис галузі з великою історією цегельного виробництва на Новгород-Сіверщині. Натомість життя, звичайно що не скінчилось. Воно продовжується, вкотре підтверджуючи традиційну філософську думку щодо нашого блукання у сутінках та перманентного життя у полоні ілюзій та парадоксів. Про один з яких згадати мене і примусили роздуми про долю Новгород-Сіверщини після відчуття змісту газетної публікації 74-літньої давнини. Адже дійсно, наскільки ми слабкі духом, коли з року в рік чверть століття від 1991 року залишаємо на різних чиновничих посадах та при самоврядній діяльності осіб, руками яких знищувалась не тільки економічна потуга Новгород-Сіверщини, з доброю сировинною базою, кваліфікованою робочою силою та технічним підгрунтям, а й реальна перспектива прадавнього Сіверського краю, і перш за все молодого покоління, рухатись до успіху!

 

Категорія: Історія | Переглядів: 249 | Додав: Valery | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
avatar