Головна » 2016 » Липень » 8 » З СОНМУ ВЕЛИКИХ УКРАЇНЦІВ: ПАМ'ЯТІ ВАСИЛЯ ЧЕРВОНІЯ
14:47
З СОНМУ ВЕЛИКИХ УКРАЇНЦІВ: ПАМ'ЯТІ ВАСИЛЯ ЧЕРВОНІЯ

                З сонму Великих Українців:
                  пам’яті Василя Червонія


Минув 7-й рік без славного УКРАЇНЦЯ - справжнього лицаря Незалежної України Василя Михайловича Червонія. Він пішов від нас на початку липня 2009 року, спалахнувши у небі яскравою зіркою, щоб полишити слід вічної пам’яті для нині сущих та прийдешніх поколінь про свої шляхетні та невмирущі справи у земному житті. І допоки житиме Україна, Василь Червоній називатиметься у сонмі Великих її мужів - сильних, виразних, патріотичних, щиро та віддано люблячих Батьківщину.
Мені випала велика честь знатися з Українським достойником другої половини ХХ-поч. ХХІ ст. Ми знаходились в одній політичній силі і мали чисельні спілкування впродож років під час спільних заходів та акцій у Києві. Особливо плідними у наших відносинах стали 2006-2009 роки. То був час, коли найрадикальніша частина партійців у лавах УНП покладала надію на здолання кризи та виходу політсили на нові обрії. І Василь Червоній вважався головним модератором креативних змін. Йому вірили та на нього покладалися сподівання у гурті реформаторів.
Серед інших ветеранів РУХІВСЬКОГО загалу пан Василь відрізнявся невідимою силою особистого впливу, вмінням тримати принципову та непохитну позицію у найжорсткіших полеміках та дискусіях з політичними супротивниками та відвертими ідеологічними ворогами.
З позицій літ, що збігли від трагічної загибелі лідера національно-визвольних змагань кінця 80-поч.90-х на Рівненщині сила, місце, роль та значення Василя Червонія та його ідей у справі побудови Української України стає тільки виразнішою. Оскільки, ми вже на практиці перевірили, як пророчими стали передбачування відомого на ту пору націонал-патріотичного політика щодо перспективи наступу московії на українських теренах. Навіть можливість війни ординців на українському напрямку, як згадують сучасники, допускав пан Василь.
В той же час, непереливки були московитам, українофобам всіх гатунків, представникам «рускава міра», коли патріот Червоній перебував у 2005-2006 роках в очільництві Рівненської обласної державної адміністрації, а до того – організацією Руху-УНП! На ту пору промосковська публіка, складена з совдепівського чиновництва та бюрократії від Московської церкви почувалася неначе у «пекельному» казані. Бо Червоній знав, що у своїм краї варто будувати справжнє українське життя. А тому й зводив храми Української церкви, створював меморіальні пам’ятники та знаки Героям національно-визвольних змагань, воякам УПА, підтримував Козацький рух, сприяв виданню українських книжок, відроджував нахабно забуті совєтчиною імена митців, письменників, поетів. А ще - ініціював перейменування вулиць з чужинськими іменами. Це ще у 90-х, дякуючи силі волі Великого Українця Червонія з’явилися вулиці Мазепи, Бандери, Шухевича. Піднялось із глибин забуття ім’я Уласа Самчука! Було покінчено з ленінськими бовванами. Невипадково, відповідні дії Василя Червонія зробили з постаті політика та державника найвиразнішого та найпатріотичнішого керівника обласної виконавчої влади в Україні. Особливо за його досягнення у впровадженні ідей, піднятих на Знаменах Помаранчевої революції 2004-2005 років, де він став найпослідовнішим політиком переможців Майдану. Можливо, він так і залишається чи не єдиним із тієї гвардії послідовних націонал-патріотів, для яких поняття «національна ідея» було не тельки мрією, а реальністю та зрозумілим завданням щоденної боротьби.
А ще, Василь був справжнім оратором, із беззаперечною логікою запальних та потужних публічних виступів. Пам’ятаю, як на одному з останніх серйозних звітно-виборчих з’їздів УНП пан Червоній мав перспективу очолити партію, посівши посаду лідера замість людини, яка багато років очолювала УНП та встигла на ту пору породити чимало спірних проблем щодо стратегії та тактики подальшого руху у форматі націонал-патріотичної сили. Партії такий креативний політик, як Червоній, був конче потрібен. На жаль, не сталось. За рік-два після цього, УНП остаточно відійшла на маргенеси.
Офіційно він загинув від блискавки . Натомість у колі всіх, хто знав, любив, поважав та цінував цього сміливого, сильного волею та безкомпромісного чоловіка - думки є й інші. Хтозна, якою б була Україна, коли б у її лавах політичних лідерів з принципово ПРОУКРАЇНСЬКОЮ позицією залишався Василь Михайлович Червоній?
Ми не забуваємо нашого друга - Людину з великої літери, Українця, до останнього віддавшого себе служінню ідеї облаштування в Україні достойного та квітучого життя. Царство Небесне твоїй Душі, дорогий Друже Василю! Амінь.

 

Категорія: Люди | Переглядів: 171 | Додав: Valery | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
avatar