Головна » 2017 » Лютий » 9 » ВІДКРИТТЯ НАТАЛІЇ КОВРИЖКО, АБО ПЕРШЕ ВИПРАВЛЕННЯ ФАЛЬШИВОЇ ІСТОРІЇ
19:06
ВІДКРИТТЯ НАТАЛІЇ КОВРИЖКО, АБО ПЕРШЕ ВИПРАВЛЕННЯ ФАЛЬШИВОЇ ІСТОРІЇ

                               Відкриття Наталі Коврижко,

                        або перше виправлення фальшивої історії

     Авторові цих рядків доводилось неодноразово озвучувати особистий погляд на існуючі проблеми некоректного висвітлення певних сторінок життєпису Новгород-Сіверщини у різноманітних друкованих джерелах. Оскільки значний шмат виданого у совецькі часи дихає тенденційністю, фальшивістю, викривленням фактів, сумнівним датуванням та відвертою брехнею. Чому так, питаєте, да тому, що написане впродовж 1917-1991 років, найчастіше грунтувалось на «великодержавно»-совецькому надбанні, розчиняючись у тупій ідеологічній доцільності. Хоча бувало й так, що події, факти, датування всупереч здоровому глузду, навіть не ставились під сумнів!? З’явившись одного разу на світ - сумнівне, а то й шкідливе для науки, пішло «гуляти» сторінками книжок на десятиліття! З подібним науковим вантажем ми й увійшли у новітню Українську історію. Отож, висновок з’являється сам собою. Коли хочемо мати картинку правдивої історії на місцевому рівні - вдаваймося до нового прочитання, до повторного дослідження джерельної бази сумнівних розділів нашого життя-буття! Щоб не нам, так прийдешнім поколінням не було соромно за недолугість попередників!
     У Новгород-Сіверському музеї-заповіднику «Слова о полку Ігоревім» - який останніми роками перебуває в активному пошуку відповідей на спірні, дискусійні та ідеологічно заангажовані питання «росєйської та совецької минувшини», нас щиро вітають колеги та друзі. Разом ми міркуємо над встановленням об’єктивних дат, виправленням хронології подій та найскорішого позбавлення від неправдивого трактування чи засиллля ідеологічно застарілих поглядів на історію.
     Знаємо, що за браком коштів їм нелегко. Важкувато з відрядженнями до архівних установ Чернігова, Києва… А без цього - геть не просто пришвидчити наукові «прориви» у відновленні історичної справедливості. Тому й сподіваємось, що чергова зустріч вчергове допоможе всім нам переконатися у важливості сміливих досліджень історії Козацького краю на Півночі України від науковців знаної у краї установи.
     Розмовляємо з заступницею директора музею-заповідника Оленою Радченко та бібліотекарем Наталією Коврижко. Тема нашого дружнього фахового спілкування визначена результатами нещодавніх напрацювань музейників у деяких напрямках історії 19 століття! Наразі ж обговорюватимемо лишень один епізод, «спровокувавший» повноцінний резонанс у колі невеличкого гурту інтелектуалів містечка! Винайдення Натолкою Коврижко у Державному архіві Чернігівської області «бомбової» інформації про Новгород-Сіверський! Факт непересічний, оскільки одразу змінює існуючі до цього «вікові» погляди дослідників на деякі події 19 сторіччя з відповідними наслідками. Як кажуть - написали багато, а тепер..?
     У курс подій нас вводить Олена Радченко, заступник директора музею-заповідника: «Наразі, - каже очільниця наукової установи, - Наталія готує матеріал до «Спадщини» - тематичної передачі на місцевій телевізії.           Глядачам запропонуємо найсвіжіші відкриття щодо відомої у місті пам’ятки архітектури «Торгових рядів». Цінність відкриття, зробленого минулого літа нашим бібліотекарем полягає в тім, що знайдені документи перевертають «догори дригом» чималу кількість досі написаного з теми. І йтиметься, як про нову дату побудови пам’ятки, що для історичної науки є визначальним, так і про осмислення всіх подій, прив’язаних до цього факту в історії повітового Новгорода-Сіверського. Одним словом, відтепер, ми знатимемо усе, що відбувалось навколо втілення ідеї міського купецтва зі зведення у середмісті «кам’яних лавок»! Відтепер ми володіємо картиною генези події! Від проектуванням і до відкриття закладів торгівлі. Але, оскільки те, що відбулось на ниві пошукової справи є занадто привабливим, як для професіоналів та аматорів історії Новгород-Сіверщини, то я попрошу Наталію більш детальніше розповісти про наукове відкриття.»
     Між іншим, варто зазначити, що від совецьких часів пам’ятка архітектури формально охороняється державою. Навіть відповідний знак встановлено, про що й інформує «Вікіпедія». «Торгові ряди, - пише джерело, - кінець XVIII- початок XIX століття, розташовані у Новгороді-Сіверському на колишній торговій площі міста по її периметру. Споруда в стилі зрілого класицизму, з цегли і являє собой дві ідентичні за архітектурними формами та прямокутні в плані будівлі (східний і західний корпуси), які витягнуті по одній осі. Будівлі належать до території Новгород-Сіверського державного історико-культурного музею-заповідника, входять до охоронної зони, є пам’яткою архітектури і містобудування національного значення (охоронний номер 854)». Додамо, що від совецької доби і до сьогодення, як аматорськими дослідженнями так і різного гатунку науково-популярними виданнями «Торгові ряди» згадуються в якості чинника, зігравшого «значну роль у формуванні архітектурного образу історичного середмістя». (див. Вікіпедію) От тільки прикро, що як доводять висновки з архівних досліджень Наталки Коврижко, по серйозному так ніхто і не займався вивченням пам’ятки старовини!? Бо коли б не так, навряд виявилось проблемним здійснювати хоча б огляд історичного приміщення, не кажучи вже про дослідження цегли, розчину, методики кладки чи співставлення новгород-сіверського творіння з наявними зразками? Словом, що пояснювати, як найчастіше кажуть українці, коли тут «і коню зрозуміло»!? Просто вкотре історія пожартувала.
     Наталія Коврижко, бібліотекар музею-заповідника «Слова о полку Ігоревім» «До цієї пори у всіх довідниках, словниках, посібниках та інших джерелах фігурує дата кінця 18-поч. 19 ст. Мовляв саме тоді і було поставлено торгові ряди у Новгороді-Сіверському!? Тепер ми знаємо точно, що це зовсім не так. Маємо беззаперечні факти, що будували торгові приміщення від 1856 до 1861 року. І що не так давно у місті згоріли дерев’яні лавки, а тому купецтво звернулось до новгород-сіверського городничого з проханням сприяти побудові «кам’яних крамничок». Як високий посадовець містечка, городничий не зволікав зі сприянням своїм громадянам і озвучив потребу будівництва у рапорті цивільному губернатору Чернігівщини. Губернія дає дозвіл та завдання комісії на підготовку проекту будівництва.»
     У щирій розмові науковець не обходить дрібні деталі будівельної епопеї 160-літньої давнини. Адже тільки так можна зрозуміти морально-психологічну атмосферу, яка панувала навколо серйозної мети шановного панства на середину 19 століття. Наталка не тільки називає причини виникнення цікавої ідеї у новгород-сіверських купецьких колах, й обгрунтовує проблеми реалізації проекту. Після аналізу дослідниці стає зрозумілим, що як і півтора століття тому, так і тепер у нашому краї у тренді лишаються перешкоди будь-якому серйозному задуму. Знаходиться потреба долати бюрократичні та ментальні проблеми, які й 160 років тому могли генерувалися не завжди порядними людьми, навіть при певних титулах.
     «Коли у 1855 році помічник губернського архітектора Коливанов накреслив проект, - продовжує думку завідувачка наукової бібліотеки заповідника, - робота виявилася далекою від того, якою її хотіли бачити замовники у Новгороді-Сіверському! По-перше, з усіх боків, по периметру, Коливанов запропонував галерею. По-друге, проект був перевантажений всілякими стовпами усередині стін. Не було продумано системи протипожежного захисту споруди. А найпроблемнішою виглядала спроба прив’язати майбутню будівлю з торговими лавками до місцевості, яка мала постати на схилі яру!?. Отже, всі ці негативи примусили міське панство знов звернутися до городничого з критичними пересторогами щодо неможливостей здійснення подібного варіанту. Внаслідок чого, у губернському центрі відбулось виправлення креслень, не задовольнивших новгород-сіверців. Звичайно, що таке зволікання трішки «розв’язало» руки не зовсім порядним купцям. Адже й тоді було підгрунтя для жульництва!     Повниться список «претендентів» на отримання «лавки» у майбутньому великому приміщенні у середмісті. Почуваються незручно ті купці, які законно мають право заполучити місце. Тож відомий представник купецтва Цапеницький пише скаргу імператору, що має купчу на землю, на якій постане торгівельний заклад, але, здається, може «пролетіти»!? А городничий тим часом збирав документи від тих благочестивих містян, котрі могли підтвердити володіння землею. Ось тут і виявилось, що одне діло репетувати про свої права на новозбудовані приміщення, а інше - підтвердити документами. «Пролетіли» Биховський, Слонім, Брук… Тепер вже «законні» власники вимагали «видавити» зі списків авантюристів.     Окрім іншого, міська влада вирішила і дещо упорядкувати з майбутнім «підрядчиком». Особливо, коли виявились такі, що не мали оформленої власності на землю. Пошук архітектора було перекладено на плечі самих купців. І вони домовились з архітектором Щетинським, який, взявши за основу напрацювання Поліванова, переробив їх із врахуванням зауважень замовників. Після того як на початку 1856 року стартувало будівництво, Поліванову від губернського начальства було наказано контролювати роботи.»
     Слухаєш цікаві Наталчині розповіді про епоху, яка від нас на 160 років, а паралельно міркуєш про сьогодення. Бо знаходиш, за багатьма показниками, коли оцінювати з позицій буденщини, чимало схожого!? А пані бібліотекарка «під занавіс» зустрічі до останнього прагне не залишити нас ще без однієї інтрижки з «кам’яного» будівництва, яке, за останніми данними, тривало аж 5 років! Так ось, «родзинка» ситуації в тім, що «новгород-сіверські купці спільного підрядника не наймали. Мабуть не зійшлися у ціні, чи може ще щось завадило!? А так - кожен відбудовував свою крамницю сам. Отож знов з’явилась нова «болячка». Купець 3-ї гільдії Трохим Сорокин своє будівництво не вів, навіть коли вже усі стіни піднялися у небо, він не звертав уваги?! На претензії городничого пан купець посилався на нестачу грошей! А оскільки його влада у спокої не залишала, то хитрий містянин навіть імператорові скаргу направив, що, мовляв, тиснуть на нього, примушуючи робити те, на що нема грошей! Одначе, у підсумку - він мав скоритися, прийнявши всі вимоги та добудувати. Що і зробив.»
     На плідній дискусії, разом із фахівцями Новгород-Сіверського історико-культурного заповідника «Слова о полку Ігоревім» ми розглядаємо план міста 19 століття. Знаходимо на ньому будівлі Торгових рядів. Відтоді вони залишаються уособленням базарно-торгівельного призначення середмістя! І так - 200 останніх років. «У 1867 році, - підсумовує Наталія Коврижко, - на плані Новгорода-Сіверського ми вже знаходимо нові приміщення під назвою «корпуси кам’яних лавок», які серед торгівців були більш відомі, як «червоний» та «залізний» корпуси. І збереглися вони, мало не у первісному вигляді»!
     Ось така була почута нами історія з відновлення справедливості щодо усвідомлення поколінням нині сущих та прийдешніх українців своєї рідної історії. Історії, яка у підсумку все таки має матеріалізуватися в об’єктивному вивченні минувшини, дізнанні джерел правди, піднятті з забуття імен, дат! І сьогодні – у напрямку торжества справедливості завтрашнього дня на Новгород-Сіверщині бібліотекарем Наталією Коврижко зроблено важливий крок! А креативні будівлі Новгорода-Сіверського одразу помолодшали куди більше ніж на півстоліття! Подальших наукових перемог вам, колеги!

 

Категорія: Життя мого міста | Переглядів: 388 | Додав: Valery | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
avatar