Головна » 2017 » Травень » 20 » Вчилися патріотизму
08:12
Вчилися патріотизму

                                  Вчилися патріотизму
                                      (післямова до теми одного з заходів Чернігівської ОДА                                                                                        на теренах Новгород-Сіверщини)

     
Спробував, у відповідності до ліміту вільного часу, поміркувати над ймовірним коефіціентом корисної дії виїзного засідання координаційної ради з національно-патріотичного виховання при Чернігівській ОДА, проведеного 16 травня в Новгороді-Сіверському. Поспілкувався з його учасниками, заглянув у вічі «привідних ремнів та гвинтиків» цього величенького, як для найвіддаленішого району України, бюрократичного здвигу. Перцю додали й мої колеги - авторитетні в гуманітарних колах Чернігівщини журналісти та громадські діячі, котрі з сумнівом та неприхованим скепсисом поглянули на подію.
 
   Скажу відверто, побачене на власні очі та почуте від людей, чомусь не змогло переконати в ефективності заходу. Можу помилятись. От тільки в черговий раз відчуваю на душі негативний осад «відшумівшого». Зачепила, як завжди, «безсмертність» традицій перманентної метушні під час приїзду начальства з області!? Ну, не правильно це! Раз-по-раз витрачаються державні кошти та людські сили. А народ навряд чи полюбить всі ці візити, зустрічі та урочистості, які примушують «мучитись» заради «потєхі» мало не всю гуманітарну царину району, збиваючи його звичний ритм щоденного життя. Кажу, бо хочеться, щоб подібне колись таки було вичавлене з практики української влади, а ми ніколи не ставали співучасниками совково-кучмистсько-януковицької гри у «показуху». Хіба не набридли зустрічі-проводи чиновників від Президента-земляка 1994-2004 років? Тому й неприємно, що періодично оживають часи «потьомкінскіх дєрєвєнь»?
     А цього разу я співчував сотням стомлених юних облич та дорослим. Ще б пак, впродовж півдоби невтомні ентузіасти Новгород-Сіверщини мали розважати гостей низкою добре відпрацьованих заходів у навчальних закладах та на просторі інших локацій міста та району. І знову дошкуляла звичка начальників перекладати тягар «патріотичних» компаній на "стомлених травнем" школярів та педагогів. Так, саме "стомлених травнем"! Бо цей місяць є для кожного навчального закладу знаковим. От тільки з легкої руки місцевої влади та керівників закладів, які найчастіше стають заручниками обставин, травень перетворюється на щось геть важке та непідйомне!? Оскільки впродовж місяця, який мав би на 100% присвячуватися завершенню навчального року, дорослі дядьки та тіточки встигають по кільканадцять разів «впрягти» юнь у нескінчені бюрократичні урочистості! Як зарядили дітей в «обійму червоних днів календаря", так і прямують до останнього дзвоника у репетиціях та тренуваннях маршів, лінійок, флешмобів, вітань..!
 
   На міському стадіоні я вирішив принципово солідаризуватися у "стражданнях" з дітьми та педагогами, терпляче очікувавших на офіційних глядачів, і знову пригадалось «добре забуте старе»: "начальство нє апаздиваєт, ано - задєржіваєца"! А вони, навчені досвідом «папєрєднікав», справді прийшли з запізненням на 45 хвилин! Тож, коли ощасливлені дві сотні юнаків та дівчат дочекалися щасливої миті у змозі приподнести дорослим глядачам 4-хвилинне дійство так званого флешмобу, подумалось, що дійсно «мистецтво потребує жертв»!
     Отож, як не повертай, а подібні заходи постсовецької доби так і наводять на думку, що й на 26 році управлінська система залишається нікудишньою, відсталою та совковою за своєю суттю! Все нагадує «райкомівські» часи. Хіба що додалось чимало нових назв, які урізноманітніли нудне бюрократичне життя? Як кажуть - «для понту». У всякому разі колись начальство приводили до школи на «відкриту класну годину», «лінійку» тощо, а тепер - на відвідини «тренінгів», проведення «флешмобів», «майстер-класів», «презентацій»…
     Разом з тим, проблеми, заанонсовані координаційною радою ЧОДА, продовжують, чомусь, турбувати тільки школу? І це неправильно. Особливо під час московсько-української війни, коли тема патріотизму та стану усвідомленого сприйняття національного мала б вийти за стіни учнівських аудиторій. Агов, прокиньтеся владні функціонери!? Чи може ви не володієте щоденним станом суспільства? Чи не відчуваєте рівня сприйняття громадянами найскладніших для України подій? Де перебудова діяльності культосвітньої структури? Що маємо з церковною ситуацією у найпівнічнішому краї через помітні преференції московській стороні!? Як розгрібатимемо всі негативи з інформаційною безпекою прикордонних закутків Новгород-Сіверщини? А виконання мовного законодавства державними службовцями та проведення декомунізації… Кажете занадто? Ні! А «невинний» сепаратизм на місцях, а забезпеченість сільських та районних бібліотек найновішою українською літературою, періодичними виданнями?

     На жаль, як і передбачав автор цих рядків, нічого свіженького у площину проблем запропонована нарада не принесла. Як і засмутила відсутність на ній відомих просвітян, принципових та авторитетних громадських діячів Чернігівщини, знаних журналістів тощо. У всякому разі, й через кілька днів після розмови про серйозне - Державний Прапор на щоглі куполу залізничної станції "Новгород-Сіверський", керівництво якої від літа 2015 року тупо ігнорує вимогу, так і не піднято? Як не почули думок щодо перспективи електронного зв’язку (інтернету) в сільрадах (особливо прикордоння з Мордором, як то с.Бучки) та школах району, де народ прислуговується московитськими операторами і радіє «повернутим» на кисельових«тарілками»!?   Звичайно, що це ганьба! Але, здається, й позбавитись її не поспішаємо! Бо не хочемо бачити об`єктивну картину життя «прикордонного району» з проблемами молоді, яка масово спивається, або шукає кращого на Московії, системні відвідини якої породжує стійкі та далекі від ПАТРІОТИЧНИХ погляди у чималенького прошарку населення Новгород-Сіверщини!? От поїхали б без пафосу у Грем’яч, Михальчину Слободу, Мурав’ї, Бучки..! І поцікавились, у який спосіб тамтешній народ може добратися до райцентру?
     Одним словом, відвертої розмови з громадськістю району, з метою отримання найсвіжішої інформації та об’єктивної оцінки стану речей - не вийшло! Мабуть і не планувалось? А варто було б. Бо лютий ворог - зовсім близько, лишень на відстань залпу «Градів»! Та, найскоріш за все, «рожеві окуляри» на очах обласної влади - заважають розгледіти тривогу? Не почули мешканці краю й про перспективи покриття гарантованим телерадіомовленням сіверського простору? А як із дозвіллям хлопців та дівчат (а вони ще все таки залишаються!) у тих же селах? І хіба серед них ми не хочемо бачити патріотів і тим більше призивати до Збройних Сил України на московсько-українську війну!? Та й чи хочемо ми знати справжнісіньку картину з мобілізацією та призовом за 2014-2017 роки? Хто пішов, а хто сховався? Одним словом, змінюватися потрібно всім. Тим більше - владі. До того ж під час війни з могутнім ворогом. На кону - найзрозуміліше й найперше питання. Патріотизму. Якого, як відомо, не буває забагато. Любов до України або є, або відсутня. Інша справа, що умови для формування правильного, усвідомленого сприйняття любові та поваги до своєї рідної землі, як і гарний врожай - щоденна справа рук і розуму людського!
     І ще про одне, котре не приховати. Відчувається слабкість вертикалі виконавчої влади. Причин чимало, але найголовніша на поверхні. Якраз того, що шукали – і не вистачає чиновникам на місцях. Патріотизму. Бо, у більшості своїй, вони з минулої епохи. На Новгород-Сіверщині у цього «гріха» вуха на поверхні! І тутешньому населенню чи не найкраще від інших регіонів видно ефективність виконавчої системи влади. Бо «натренувались» за президентства Кучми. Яких чиновників тільки не побачила стомлена Сіверська земля? Тоді кожен з функціонерів добре знав «правила гри», своє місце та функції. Сьогодні у порівнянні з тим періодом, місцева бюрократія відпочиває. Зовсім не підключені до участі відповідних заходів голови виконкомів сільських рад. Здається, цього разу відпрацював «за всіх» голова Новгорода-Сіверського, остаточно перебравши ініціативу в районної адміністрації. Дасть Бог, до громади в узагальненому вигляді на сторінках ЗМІ будуть донесені об’єктивні висновки по розглянутим питанням. От тільки чи знайдеться місце «оргзаходам» і чи набуде подальше життя у найпівнічнішому закутку України на кордоні з ворожою Московією українського забарвлення, долаючи духовну експансію минулих десятиліть - покаже час.

 

Фото автора та з сайту Н-Сіверської РДА

Категорія: Життя мого міста | Переглядів: 135 | Додав: Valery | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
avatar