Головна » 2016 » Листопад » 24 » ЩО БУЛО, ТО БУЛО...
16:23
ЩО БУЛО, ТО БУЛО...

                                Що було, то було…
                   З приводу виставки світлин у Новгороді-Сіверському


 Сьогоднішній Новгород-Сіверський - районний центр Чернігівської області. Він занадто маленький з 13-ма тисячами населення, щоб розраховувати на незвичайні, як для 21 століття, економічні прориви! Бо запізнилися! Потяг рушив з місця і пішов, залишивши нас на станції мрій та очікування на Нове Пришестя.

  
     На жаль, економічна складова, яку місцеві владні руйнівники своїм 25 річним хазяйнуванням довели до абсурду, не залишає нам ніякої перспективи. У всякому разі, за чверть століття, ніхто з посадовців, користуючись 11-річним перебуванням при владі Президента–земляка, так і не захотів зробити щось розумне з економікою Новгород-Сіверщини. Інша справа, що нашкодити - так! Чого тільки вартує провал планів будівництва сучасного потужного цементного виробництва з найпродвинутішими технологіями під 250 мільйонів євроінвестицій?

 
     І ось тепер, нам залишається тільки згадувати минуле, аналізувати вправних попередників, пишатися найуспішнішими з них, перегортаючи пожовклі сторінки родинних альбомів зі світлинами сторічної давнини.

 
      На них - надійних свідках історії краю, не тільки обличчя мешканців епохи, коли Новгород-Сіверський ще жив нормально, але вже потихеньку входив у тривалий сон та економічне затишшя. Але варте уваги найголовніше - тоді ще не знайшлось у суспільстві місця більшовицьким антихристам. Тож перед нами постає маленьке, чепурне, затишне провінційне українське містечко з вулицями і вуличками, з несхожими на інші міста Чернігівщини краєвидами, дякуючи особливому наддеснянському рельєфу та присутності поруч чарівної сестриці Дніпра!
        Слава Богові, чужинська колоніяльна влада, проіснувавши у нашім краї від 1918-19 років до 1991, не змогла у роздмуханій пожежі з церковних образів та величних споруд храмової архітектури та цивільного дерев’яного містобудування забрати навічно останніх свідків минувших днів - чорно-білі світлини!? Вони - полишились.
     І ось наразі на виставці, яка запрацювала у приміщенні Новгород-Сіверського районного народного аматорського клубу «Княжа скарбниця», силами музею-заповідника «Слово о полку Ігоревім» та за участі підприємця Євгена Бурики підготовлено до оглядин кілька десятків світлин на тему "Новгород-Сіверський 100 років тому".
        Зі знімків, яким вже століття чи навіть більше перед нами постає буденне життя городка, якому вже давно минуло 1000 літ. На жаль, історія розпорядилась так, що навіть сьогодні, коли від часу Другої світової війни - останньої форс-мажорної перипетії у долі нинішнього міста обласного значення минуло більше 70 років, ми маємо у плануванні, архітектурі, ландшафтному озелененні вигляд набагато гірший, ніж до більшовицької московської окупації після 1917 року!
       Затишне середмістя. Ще досить «свіжа», як за часом, водонапірна башта. Справжня домінанта на базарній частині повітового центру Чернігівської губернії! У різних кутках бачимо кілька величних храмів, з яких втрачено до 80%. Тепер найстарішим, що дійшов до нас, зберігши чимало первісного - є Успенська церква 17 століття.


    Збігають до річки «кривоколінні» узвози, вулочки, ще зовсім не «підім’явши» під себе природний цимус наддеснянських природних дарів! А осокори? Сьогодні центральна частина містечка повністю зачищена впродовж останніх 30 років від цього українського символу. Натомість на світлинах років далеких від нас - цих зелених красенів море!
      На Десні – продовжувалось життя. Стоять пароплави і байдаки. На о.Джгань - на ту пору повноводній затоці, справляли ярмарки, торги. Судна відправлялися і «вгору» і «вниз». До причалу під кінець 19-поч.20 століття підходили пароплави. Ось і на світлині стоїть «Мінськ», а на березі –чимало дров, що прибули з Брянського краю! Звичайно, що місто красиве, у стрункій та зрозумілій архітектурі, з вивісками на крамницях, з чималою кількістю гужового транспорту. От тільки прикро стає від сумної думки, що так і пре: «Як же все таки багато ми втратили?»


        Міський голова Олег Бондаренко акцентував, що «зі світлин на нас дивиться місто, яке у різні часи за сто і більше років виглядало привабливим. Красивим була його архітектура, чудові храми… Розвивалась економіка, йшла торгівля, організовувались ярмарки. І все це постає сьогодні перед нами з фотографій»!
      Виставка світлин розкриває нам ще одну відтепер помітну сторону таланту відомого представника новгород-сіверської інтелігенції кінця 19-поч. 20 ст. Анатолія Ассінга (1872-1934).Театрал, засновник театрального руху на Новгород-Сіверщині на початку 20 ст. він увійшов в історію міста й визначним майстром жанрової світлини. Як замітили у своїх виступах на відкритті заходу науковці Музею–заповідника «Слово о полку Ігоревім»

 

Олена Радченко та Наталія Коврижко, що «по суті й сама виставка відбулась, дякуючи роботам, полишеним для історії від Анатолія Ассінга»!


        На тусовці, з нагоди початку роботи у місті виставки, публіка почула від організаторів й про бажання та наміри продовжити роботу з долучення нових репродукцій світлин із життєпису Новгорода-Сіверського. Тому й запрошували активних містян відгукнутися на справу пошуку нових фотографій задля збагачення відомостей про різні часи пережитого. Згадувалися благодійники з Києва та Чернігова, депутати та високопосадовці, які підставили плече у матеріяльних витратах на облаштування. Натомість, при всіх допомогах, як вдалось зрозуміти, меценатство для Новгорода-Сіверського продовжує залишатися не у тренді. Оскільки й для цієї виставки навіть «рамки» під віддруковані у Мені світлини придбавати було не просто!? Але, то вже справа Божа. Зараз і багаті кажуть, що теж стали бідними!
        Звичайно прикро, що Музей-заповідник досі не має необхідних площ, для проведення виставок! Навіть після розквартирування на території Спасо-Преображенського монастиря. Здається, обласній владі настав час повести плідну бесіду з Московською церквою щодо передачі Новгород-Сіверському музею-заповіднику (до речі, як і планувалось за первісними умовами реставраційних робіт) приміщення колишньої Бурси. Яке, між іншим, навіть чахне від відсутності потрібного навантаження. Одначе - це вже окрема тема, на якій ми зупинемось іншім разом. А поки що - запрошуємо відвідати Новгород-Сіверський і завітати до клубу «Княжа скарбниця», де відкрити для себе місто над Десною 100 років тому! Слава Україні!

 

Категорія: Життя мого міста | Переглядів: 231 | Додав: Valery | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 1
avatar
1
Я хотілаб , щоб моїм дітям отдали Микільську церкву, будівлі,Камкин,поля, Безводний, ліси, ..........
avatar