Головна » 2015 » Листопад » 22 » Рука Москви у козацькій Дігтярівці
11:43
Рука Москви у козацькій Дігтярівці

 

Рука Москви у козацькій Дігтярівці

Багато разів я писав за козацьке село Дігтярівку, що на Новгород-Сіверщині. Це на краю Землі Української. За півста кілометрів від Московії. Але, зовсім не географія робить особливим статус села у Подесенні. Теперішній образ населеного пункту Північної Чернігівщини в очах свідомого українця, хоча б краєчком вуха почувшого про Дігтярівку, ототожнюється зі звитяжними справами гетьмана Івана Степановича Мазепи. Бо його любов до села виявилась настільки сильною, що під кінець 17 століття він поставив на високій горі симпатичний храм, який став окрасою поселення на віки!

Віднедавна, проблема відновлення Свято-Покровської церкви у Дігтярівці, яка півстоліття, від часу нахабної руйнації під орудою голови колгоспу Нестора Школьного у 60-ті, поруйнованою просила на допомогу, почала вдало розв’язуватися. Бо, як це бувало не раз, свідомий люд Українського світу, розсіяний по Землі, не став спокійно спостерігати за млявістю та бездіяльністю районної громади Новгород-Сіверщини. До справи

 

реалізації підняття святині з руїн взялась Українська діяспора. Знайшлись добродії у Канаді та Америці. У складчину, «по центу», вони розшевелили з-за океану «нашу рідну» справу. Національну справу!

Натомість, ВІДРОДЖЕННЯ, як тепер вже зрозуміло, не до прийшлось окремим людям у тутешньому середовищі. Важко аналізувати та й взагалі говорити про таке, але маємо констатувати, що після обіцяючої патріотичної риторики, почутої кілька років тому про «сприяння», «докладання зусиль», «віддання всіх сил на благо…», очільниця місцевої громади Школьна Тетяна докорінно змінила свої погляди!? Відвернулась пані, як тільки справа зрушила з місця, від усіх заходів у храмі та навколо його відродження, які очолив патріотичний настоятель - панотець В’ячеслав Павленко? Не переймаючись кількома приїздами очільників Чернігівської єпархії УПЦ КП – владик Іларіона та Євстратія, пані голова сільради роками ігнорувала заходи. Навіть можливість зустрічі з гостями діяспори з Америки минулого року їй виявилась недоцільною!?

Одначе, відверта неповага до теми відродження гордості Новгород-Сіверщини, та передусім села Дігтярівки, явилась тільки прологом у переліку геть незрозумілих для здорового глузду дій очільниці сільради. Голова стала заохочувати відкриття на території села парафії Московської церкви!!! Чого б се? І де, у Дігтярівці? Дивно, але знайшовся якийсь діяч, що не так давно опинився у селі з чужих країв і розпочав «торпедувати» ідейку перебудови приміщення колишнього дитячого садочку у храм! Вони навіть вже встигли на празник Казанської Ікони Божої Матері підлаштуватися у часі, визначеному для молебня отцем В’ячеславом для всієї громади села, щоб на 10 годину ранку дезорієнтувати людей. Скликали жителів так само на 10 годину на освячення води до… колодязя. Так.

Від розмови з настоятелем Покровського храму о.В’ячеславом пані Школьна прагнула уникати, переводячи стрілк  на… ініціативу людей. «Совпадєніє»? «Нє думаю». Та навіть уявивши, що раптова чи авральна поява у селі зранку того ж дня священика Московської церкви зовсім не мала підступних намірів, то відсутність орієнтації серед людей та незнання Дігтярівки прибувшим, остаточно розвінчує інтрижки державного посадовця, забажавшого присутності у її «володінні» «канонічного».

Помилкові, м’яко кажучі, кроки очільниці громади, забажавшої спокій козацького села «розбавити» додаванням поліконфесійності, всуненням сюди московської церкви, знайшли стурбованість не тільки серед вірних УПЦ КП у Дігтярівці на чолі з о.В’ячеславом Павленком, а й у радника голови Чернігівської ОДА Василя Чепурного. Пані Школьній порадили уважно поставитись до можливих суперечок, конфліктів, а так і до наслідків у зв’язку з незрозумілим нагнітанням ситуації у серці козацької громади. На що пані голова, начебто, обіцяла сприяти спокою, без облаштування у приміщенні бувшого садочку московської церкви, а так і не підштовхувати вірних до вибуху.

Викликає чимало запитань і підозріле імісарство й заїзшого ініціятора відновлення у мазепинській Дігтярівці «рускава міра»? Бо, як кажуть земляки, цей «гість» занадто вже переймається ідейками «путінізму», відходу нині сущих дігтярівців від спадку І.С.Мазепи!? І ось йому «зелене» світло, чомусь і вмикає керівництво сільради?

Одним словом, «московський ніс», у спосіб руйнації духовної єдності сільської громади у Дігтярівці, має насторожити не тільки свідому частину українців Північної Сіверщини, а й усі зацікавлені структури держави. Оскільки ці люди, від держслужбовців з неукраїнською свідомістю i до прибульців «з каменюкою за пазухою», обрали ризикований план руйнації УКРАЇНСЬКОГО в УКРАЇНІ. Бо навіть пропозиції «нєплоха платіть» на будівництві «храма без мазєпінцєв», навряд чи можна розглядати інакше, ніж спробу посіяти протистояння у спокійному козацькому селі? Селі, де оберегом стояв, стоїть і буде стояти храм УРАЇНСЬКОГО ДУХУ, колись закладений у Подесенні Великим достойником Іваном Мазепою. Натомість, здається, з орієнтацією у просторі та часі сильно помиляється пані голова Дігтярівки!? Бо навряд чи «гра у піддавки» сепаратистським намірам чужинця, як накшталт сіяння розколу у громаді нащадків козаків, приведе новітніх мудреців до перемоги? Українці не стануть терпіти нахабного наступу на їхню національну гордість та духовні почуття. Достатньо «рускай вєсни» 2013-го від «рускава міра» на Донбасі! Не варто гнівити Бога та кликати ворогів!

Категорія: Духовність Сіверського краю | Переглядів: 468 | Додав: Valery | Теги: дігтярівка | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 2
avatar
0
1
Якби ще дізнатися чия рука чи голова заважає відбудувати у Коропі Іллінську церкву-фортецю – єдину таку пам'ятку на Лівобережжі України. Не один раз бралися до цієї справи при різному керівництві, та чомусь віз і нині там...
avatar
0
2
почему этим вопросом не занимается например районная администрация? я понимаю что власть и религия разделены, но если такая ситуация, что кругом антиукраинщина то можно и нужно брать в свои руки.
avatar