Головна » 2016 » Квітень » 17 » ПУБЛІКА НЕ БАЖАЄ ЗМІН, ТОМУ "ВОНИ" Й ВІЧНІ
08:32
ПУБЛІКА НЕ БАЖАЄ ЗМІН, ТОМУ "ВОНИ" Й ВІЧНІ

           Публіка не бажає змін, тому «вони» й вічні


   У всякому разі на таку думку наводить інтуіція. Коли з висоти пташиного польоту оцінюєш досягнення владної братії землі Новгород-Сіверської за останні 25 років. А плоди та наслідки «титанічної» діяльності цієї доморощеної номенклатури, яка увійшла 1991 року у кабінети вже з новими табличками, але з «нагрітими» совєцькими управлінськими кріслами, просто вражають. Чим питаєте? Результатом роботи тих, хто до «останньої» клітиночки віддалися потребам громади.


   Та спочатку про те, що очі ріже - про «вічну» присутність на владному олімпу «беззмінних» місцевих професіоналів. Адже, дійсно, як побачиш хто все життя провів у коридорах, по обидві сторони якого двері кабінетів чиновників, так і збігає на думку, що вони обрані «неземними силами»!? Разом з тим, розібравшись з іменами достойників розумієш, що ця «каста», яка давненько перетворилась на тусовку накшталт «масонської ложі» місцевого рівня і в яку впродовж чверті століття увійшла обмежена кількість свіжих імен, є продуктом нашого безпринципного ставлення до формування влади та самоврядування на Новгород-Сіверщині. Тим більше, що навіть у історію ввійшло суто під таким собі брендом «новгород-сіверського політичного дива» кількаразове призначення головою РДА Указами ТРЬОХ (!) Президентів однієї персони!? І це не гумор, оскільки і Кучмі, і Ющенку, і Януковичу - представникам геть різних ідеологій, культур та моральних принципів, чомусь, не вдалось знайти іншого кандидата, окрім як призначати впродовж років одну й ту ж людину!? Хоча, хтозна, можливо так карта лягала, а то й просто особа ставала найдостойнішою та найпрофесійнішою? Інша справа, що після відповідних незрозумілих реверансів історії потрібен тривалий відпочинок для важкого аналізу, а свідомому товариству – час на сумнів щодо реального потенціалу кадрової порослі на Новгород-Сіверщині! Подібна картинка і в «компанії» керівників другого рівня, яких публіка називає з давен «районними начальниками». У співтоваристві ситуація розвивається за сталими «райкомівськими» правилами брежнєвських часів, за виключенням нечисельних рокіровок. Це коли «товаріщ», увійшовши одного разу до кабінету, у наступному ніколи з владної обійми не випадає, залишаючись «на посту» довічно! І лишень «природним відбором» чи настанням права на «заслужений відпочинок» вносяться корективи.
   Словом, кадрами у Новгород-Сіверщині ніколи «не смітили»! Можливо прагнули діяти за рекомендаціями другого Президента України, який досить часто жалкував, посилаючи тим самим знак своїм землякам, що у ставленні до управлінців, які перейшли з совєцьких райкомів до органів української влади завжди «коротка лаву запасних»!
   На жаль, зовсім інші висловлювання спливають на думку, коли йдеться про наслідки діяльності «незамінних та вічних». Коли про економіку, наприклад, то картинка більше підходить під класичний рядок від першого українського Президента Леоніда Кравчука - «маємо те, що маємо». Хоча краще виглядатиме - «нічого не маємо»! Бо 90% промислових підприємств упали на старті одразу, як тільки «замутили» з приватизацією. Інші - додихали роками,

поки не заросли будяками, не розвалилися, не виявилися розтягнутими. Прикро за організації, що за певних модернізацій могли б спокійненько залишатися і працювати. Разом з тим, вакханалія була вигідна окремим персонам. Які, зрозуміло, посприяли облаштуванню на зниклих виробничих потужностях десятків пилорам!? Та, навіть не це зробило руйнівну перспективу Новгород-Сіверщині у наступні роки. Йдеться про небажання, а то й спротив невдах приведенню до району потужних інвесторів. І, перш за все, у промисловість.На жаль, у більшості випадків на підприємствах, котрі у різні способи перетворились на приватні, все звелось до елементарного хаосу. І тут варто лишень поглянути на будівельні, видобувні, побутові, ремонтні, бавовняні підприємства та долю знаного «Міжколгоспбуду»!? Виключенням у цім списку є хіба що підприємство з переробки молока. Ось і весь наш життєпис, шановні. Як співали білоруси «няма таго, шо ранш було». Все інше - варто не згадувати.
   Тому, коли у контексті розмов про «досягнення» «вічних» у владі спробувати говорити про головні, то первісним негативом, наймовірніше, буде небажання цих князів, при підтримці гурту місцевих "ділових" осіб називавших себе «кітами економіки», не допускати на Новгород-Сіверщину порядних виробничників.
   За схемою «несприйняття чужих» канули в літа цікаві та перспективні проекти. Це тепер, коли ми остаточно довели власну безпорадність виборсатися з халепи, стає зрозумілим масштаб шкоди, наробленої горе-керівниками. Де виключенням є кілька років роботи однієї думаючої перспективними категоріями людини - голови Новгород-Сіверської РДА Валентини Черник. Перш за все, звертаючи увагу на її бажання переламати економічну ганьбу та внести свіжий струмень перспективи. Саме за її участі мали стартувати кілька заходів з економічного порятунку Новгород-Сіверщини. Левову частку у площині зміни долі новгород-сіверців мав виконати сучасний проект цементного заводу від всесвітньо-відомої фірми «Сімент» з об’ємом інвестицій під 250 млн. євро! На жаль, потужне протистояння з представниками гурту незгідних зі змінами у краї принесло перемогу «комуно-ретроградам». Починали на місці, а остаточно рубали на чернігівських сходинках, в тому числі й зверненнями місцевих «китів економіки» до вищої влади стосовно зняття з посади голови РДА!
   Звичайно, у свідомості думаючих громадян вони залишаться руйнівниками. Хоча, їм - безпосереднім винуватцям руїни, начхати на емоції, настрої, негативні нарікання та обурення мешканців району. Вони ходять вулицями, без сорому дивляться у вічі безробітним молодим людям, з яких чимало, від з безвихіддя спилось та пропало від наркотиків. Навіть минулого літа вже спадкоємці «ветеранів регіоналів» – «молоді-старі» кадри, за підтримки захисників теми «Новгород-Сіверщина без сучасних інвесторів», влаштували демарш на сесії райради, перекресливши перспективу пристойному інвесторові отримати кілька десятків гектарів землі.
   Тож які висновки можна зробити? Мабуть, варто звертатися до психологів, провідців та іншого гатунку "неземних" людей? Чому питаєте? Тому, що важко зрозуміти публіку, яка вперто приводить до влади на вимученій Новгород-Сіверщині політичних аутсайдерів, невдах та відверто далеких від патріотичності осіб? І, мабуть, без допомоги позаземних цивілізацій зрозуміти нас ніхто не зможе? Адже «хаває» ж вже 2 роки наше містечко казочку про переваги набутого статусу «обласного значення»!? Нав’язали ж ідею з очікуваннями мани небесної? А що отримали - хіба що додаткові десятки чиновничих посад на плечі платників податків?
   Вони мріяли про гроші, які почнуть падати на голови. Нажаль у житті - все по-іншому. Навіть ті ж самі три жіночки, як підмітали, фарбували, клумби копали, листя гребли - так і «тримають на плечах» місто впродовж усіх сезонів. Не знаю, чи стали їм, у зв’язку з "новим" статусом робочі рукавички видавати? У всякому разі - спецодягу на них не бачу, вдягають своє, куплене за власні кошти! Не сховаєш і відсутність у Новгороді кваліфікованих фахівців з озеленення, зовнішньої реклами та всього іншого, що відрізняє міста обласного значення на Чернігівщині від звичайних райцентрів. Бо і

під статусом ріжуть дерева як кому заманеться! Варто тільки поглянути на центральні вуличні 4-метрові "пні", на які перетворили красиві липи та каштани! І дивнувато виглядають 10-

сантиметрові садженці на одній з центральних вулиць!? Мабуть від негоди, посухи, косовиці їх оберігатимуть роками «градона-чальники» власними персонами? Не додав статус і фарби для того, щоб раз за 5 років зробити повноцінну сучасну розмітку на дорогах, яку, серед першочергових заходів виставило місто обласного значення Івано-Франківськ, де за наслідками останніх виборів переміг не «регіонал», а «націоналіст» Руслан Марцінків! До речі вже за його керування місто перетворилось у найпривабливіше для європейських інвесторів!
   Разом з тим, добре це чи погано навіть і сказати важко, дивлячись на наші дії зверху. Але, навіть у застійному болоті помічаємо зміни у… психології влади. Особливо - у частині виконання Законів України. Ще навіть ніяких «децентралізацій» наш закуток не відчув, а дехто з керівників вже бачить себе імператором!? Саме так, навіть не президентом. Бо імператор - сам собі режисер.Так ось, діячі з імператорськими амбіціями вирішили колись «побавитися» з Законом про декомунізацію. І у них вийшло. Навіть і висловлення накшталт, що є «важливіші справи (як от сніг розчищати), ніж леніна демонтувати!?» - вже дихають величчю «світлійших»! Звичайно, то неподобство, що влада держави такий новий «писк моди» місцевих діячів проковтує. В той же час, навіть уявити не виходить, щоб хтось із місцевих керівників ослухався б Віктора Федоровича? Мовчу вже про виконання Законів тих часів? Тож і ленін стоятиме, і сталін висітиме. Бо ці хлопці знають, що роблять. Як і розуміють, що їхній шлях озоряє досвід старших «одновірців» по партійним справам. Хоча той шлях, у підсумку - в нікуди. Ось така вона невеличка історія на тему, чому вони «ВІЧНІ» на Новгород-Сіверщині. Амінь.

 

Категорія: Життя мого міста | Переглядів: 172 | Додав: Valery | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
avatar