Головна » 2017 » Серпень » 3 » НОВГОРОД-СІВЕРСЬКИЙ СЛІД БАНДУРИ
07:56
НОВГОРОД-СІВЕРСЬКИЙ СЛІД БАНДУРИ

                Новгород-Сіверський слід БАНДУРИ
                     (до 75–річчя новгород-сіверського

                      кобзаря-бандуриста Володимира Пашкова)
 
   До Революції Гідності на Сіверські землі перманентно насувалась Московія. Нахабно, підступно і зовсім не приховуючи мерзетних намірів. Все «тупо» йшло до суцільної духовної окупації краю та зросійщення місцевого люду. І тільки потужне енергетичне поле Новгород-Сіверщини, переповнене Божою благодаттю та внутрішньою силою духу пращурів, не припиняло живити сили сучасників заради протистояння чужинцям.
     Виразним аргументом українськості та сили національного шару з духовним надбанням новгород-сіверських теренів було КОБЗАРСТВО. І мабуть не випадково вже у новітні часи доля привела сюди режисера Олеся Саніна для зйомки епізодів картини «Поводир»!? Бо у старі часи тут жило кобзарство, міцно тримаючись на надійному українському підгрунті 17-18 ст., коли Новгород-Сіверщина прийняла у свої обійми одразу дві козацькі сотні! Новгород-Сіверську та Шептаківську, відкрила джерело з патріотичними ідеями «автономістів», «Історією Русів» та народила релігійне подвижництво митрополитів Данила Туптала та Арсенія Мацієвича! А ще, до наступу совіцької влади на українізацію у 20 роки ХХ століття, прадавня земля над Десною справляла вигляд міцної духовної фортеці, в якій українська мова була рідною у кожному селі.
     Певний час, до останніх днів своїх у 1967 році, у с. Блистові, яке розкинулось вздовж Чернігівського шляху від Новгорода-Сіверського, жив кобзар Семен Власко (1904-1967), залишивший, на думку дослідників творчості земляка, репертуар з не менш 250 творів. (див. http://ukrlife.org/)

     Після смерті Семена Власка Новгород-Сіверщина можливо й остаточно забула б чарівні мелодії трендового національного інструменту, та гідним продовжувачем справи у найпівнічнішому закутку Землі Української став Володимир Пашков.
     50 років тому в Новгороді-Сіверському у 1966 році цим національно-свідомим містянином було створено ансамль бандуристок. Молодий лікар районної санітарно-епідеміологічної станції - випускник столичного медичного інституту ім. Богомольця запропонував дівчаткам у медичному училищі взятися за науку оволодіння прадавнім українським інструментом. З часом симпатичні студенточки в національному вбранні тішили відвідувачів аматорських виступів зі сцени районного будинку культури. Їх помітили в обласному центрі, де колектив привертав увагу на конкурсах художньої самодіяльності, представляючи музичну Новгород-Сіверщину.
     Публіка захоплювалась голосистими дівчатами, незабутніми мелодіями з багатющої скарбниці народного фольклору Сіверського краю та творами українських композиторів. Очевидці кажуть, що концерти за участю медсестер-бандуристок ніколи не залишали вільних місць! Так і линув містом триголосий піснеспів з під срібних струн прадавнього українського музичного інструменту Валентини Гарбуз, Лідії Опанасенко, Валі Семенченко, Тамари Усок, Тамари Семенченко, Валентини Крамаренко, Ніни Матвієнко, Надії Копитець, Любові Ругаль, Олександри Тимошенко! Що було, то було…
     У цього поважного чоловіка родовід по батьківській лінії був не тільки тісно пов’язаний з Козаччиною, презентантом якої є запорізький козак Северинко, що осів якось на Деснянських пагорбах, а й запам’ятався новгород-сіверцям майстерним виконанням музики на бандурі. Звичайно, що до нас дійшло найбільше відомостей про представника музичної династії з 20-х років ХХ ст. – Петра Пашкова, продовжувача родинного Божого дарування – батька єдиного на сьогодні кобзаря у Новгород-Сіверщині Володимира Пашкова. Вчитель іноземних мов - учень відомого літератора Миколи Зерова.
     Про рід Пашкових автор цих рядків розповів кілька років тому в своїй книзі «Подорож Новгород-Сіверським Подесенням. Краєзнавчі етюди. Частина І» Було досліджено, що містецько-співуча лінія роду Пашкових прямує від Козаччини і що прикрасою династійного герба, коли б такого було створено, по праву б могла стати бандура! У всякому разі, останні 200 років такий інструмент точно народжувався на світ у талановитих руках рода Пашкових!
     А керівник згаданого добрим словом колективу бандуристів Володимир Пашков наразі живе в Новгороді-Сіверському. У грудні йому виповниться 75 років. Позаду - велике життя, сповнене на всілякі події та обставини. Час від часу Володимир Петрович бере до рук бандуру. Досконало володіючи багатющим спадком українського кобзарства, він так і залишається єдиним на Новгород-Сіверщині «діючим» бандуристом!
   
 Звичайно прикро, що у поважного національного мистецтва сьогодні в Сіверському краї нема жодного продовжувача. Натомісь у столиці дива робить племінник Володимира Пашкова Роман Гриньків, народний артист України! Композитор і бандурист, якого справедливо називають віртуозом, який від Бога наділений майстерністю виконання як академічної, так і народної видів музики! Він розкішно імпровізує. Має грунтовну музичну освіту. За плечима Київська консерваторія та серйозний досвід закордонних фестивалів у Канаді, Німеччині, Голандії, Новій Зеландії, Латвії… Тут легше буде назвати країни, де нащадок новгород-сіверських кобзарів ще не був.
     Відомий киянин є людиною сучасною, а тому й хоче бачити світ, який змінюється під впливом найсучасніших цивілізаційних досягнень, в тому числі й у мистецтві, досить швидко зовсім не позбавленим креативних досягнень попередників впродовж століть. Тому, у свідомості пана Романа в українському мистецтві має й надалі залишатися один з його провідних символів – бандура. «Зараз настає нова віха в історії розвитку бандури, коли вона перестає бути атрибутом глибокої старовини. Тільки високою естетикою можна щось через бандуру довести й донести. Для мене головне - бути на бандурі сучасним, щоб на ній можна було відтворювати теперішній час». (Р.Гриньків на сайті  http://museumshevchenko.org.ua/)
                                                   Замість епілогу
     Від часів Козаччини та пори мандрівних кобзарів багато води збігло в Десні! А на її правому березі народилось чимало талановитих музикантів, співаків, композиторів, майстрів музичних інструментів. Мабуть і новітні часи не стануть виключенням!? Але, тема перманентності мистецтва, яке тривалий час ототожнювалось з українськими вольностями, нездоланністю національного духу - здається рухається з нашого краю в напрямку столичних академічних аудиторій та професіональних колективів, залишаючи чимало питань у площині продовження народного життя БАНДУРИ на Новгород-Сіверщині. Тож, чи не перерветься стежина, довжиною у 200 років, якою невпинно йшов рід бандуристів Пашкових - наразі відповісти важко. Бо все у руках Божих. Амінь.

 

Категорія: Духовність Сіверського краю | Переглядів: 161 | Додав: Valery | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
avatar