Головна » 2016 » Грудень » 22 » НІ АСФАЛЬТУ, НІ БЕТОНУ БЕЗ "ПАТРОНА"
19:31
НІ АСФАЛЬТУ, НІ БЕТОНУ БЕЗ "ПАТРОНА"

        Ні асфальту, ні бетону без «патрона»
     На початку місяця, коли завершувалась погодна благодать, яка співпала з бажаннями підприємства попрацювати на освоюванні коштів на одному з об`єктів, місцева Житлово-експлуатаційна контора закінчувала облаштування кинутої на призволяще ще років 30 тому однієї з міських ділянок.
     На жаль, ситуація у цім закутку, який, за нормальних людських відносин з природою, мав би стати окрасою «городка» і де між вулицями Зеленою та Успенською пролягли аж два містки, відрізняється небувалим засміченням. Тут на чималенькій площі крутого схилу - одного з чисельних відгалужень 25 кілометрової системи «Собачих ярів», через який і перекинуто 20-метровий залізний місток, знайшли вічний спокій не тільки презервативи, тампони, підгузники, шприци, голки, сотні тон опилок, цегляного бою, а й зіпсовані прилади, частини старих меблів, лампи з отрутою шкідливих елементів…


     Впродовж десятиліть сюди не доходили руки тих, хто мав би, серед інших турбот й наводити лад на наших вулицях, ремонтувати дороги та упорядковувати об’єкти життєдіяльності. І цей «болотяний спокій», як не прикро, але набув ознак «хронічної хвороби» Новгород-Сіверщини. Навіть ще від 40—70-х років газети просто рясніють ганьби критичних матеріалів на адресу комунальних служб райцентру, безвідповідальних керівників, бездіяльності комуно-совецьких комісарів та чиновників, геть безлаберних голів у селах!?
     Хтозна, можливо доля така, карма, а можливо, як завжди, небажання тих, хто мав би наводити лад, принципово «наїхати» на негідників з причини «шкурних» інтересів, накшталт «кумівства, сватівства чи братовства» робили нашому краю зовсім не добру послугу?
     До речі, чимало критичних споминів у нормальному товаристві викликають імена новгород-сіверських керівників організацій, які впродовж кількох останніх десятиліть мали відношення до наведення порядку, затишку та облаштування гідних умов для життя членів міської та районної громади. І про це, до речі, розповідала совецька преса.
     Йшлось про небажання облаштовувати тротуари у центральній частині Новгорода-Сіверського, про затягування з термінами упорядкування на початку 60-х років бульвара Шевченка, про непорядок з функціонуванням міської лазні, різних виробничих територій, про незадовільний стан водорозбірних колонок, про брукування, а згодом - і про асфальтування вулиць!? А ще - море інформації про саботаж у будівництві шкіл!? Навіть у найпередовіших на той час «колгоспах-мільйонерах» с. Дробишів, Горбів, Дігтярівка!? Не варто й забувати, що у 60-ті роки населені пункти Новгород-Сіверщини починали «провалюватися» у сміття, робили перші кроки до отрути малих річок та озер неконтрольованими тонами добрив та паливно-мастильних матеріялів!
     Не кажу вже про вічний бардак з реставруванням новгород-сіверських архітектурних пам`яток, починаючи з 20- х років 20 ст. та остаточного знищення, як у Дігтярівці, Орлівці тощо величних церковних пам`яток. Тут взагалі справи доходили до того, що навіть керівництво совецької імперії, тобто у Москві, вже само обурювалось відвертим пофігізмом місцевих партократів з приводу упорядкувальних робіт у місті.
     У підсумку, нічого нормального, коли вести розмову про стан доріг, тротуарів, архітектурного стану будівель (навіть у центральній частині!) ми не підготували й не заощадили для прийдешніх поколінь. Коли хтось не згоден - спробуйте посперечатися? Можливо, навіть зможете переконати у зворотньому?
     Мало того, люди, які відповідали за будівництво, транспорт та інші напрямки керівництва господарським комплексом району ще від Брежнєва, змогли хіба що нашкодити! Так, своєю лінню, дилетантством та невмінням серйозно займатися господарськими справами у районі. Не випадково, у підсумку Новгород-Сіверщина 2016 року «жнивує» врожай щирої руйнації підприємств від 1991 року та наслідки «прихватизації», зупинившої все живе на заводах та фабриках Новгород-Сіверщини. До того ж, як виявилось, назавжди!
     Тож перейшовши міст між згаданими вулицями, я побачив вичищені від кленових хащ підходи до залізної конструкції, укладені вниз по схилу яру кілька десятків метрів протиерозійних залізо-бетонних жолобів та активну працю десятка робітників на укладанні асфальту. Звичайно, не з усім переліком робіт на цій ділянці можу погодитись. Як ось зі строками асфальтування чи засипанням ділянок яру до поверхні крейдяною породою!? Хоча з асфальтом, мабуть, є певні норми та допуски, які має виконувати підрядна організація? В той же час, мені сподобалась концепція наведення ладу на місцині, яка кілька десятиліть з одного боку методично місцевими аборигенами перетворювалась на величезне сміттєзвалище, а з іншого - «щедрі» на безвідповідальність володарі лісопилок вкривали кількаметрову глибину зопадини деревинними відходами за схемою «викормлення поросяти на бекон»!?


     За словами молодого керівника ЖЕКу Андрія Сича їхня фірма поспішала завершити, за сприяння погодних умов, освоєння 500тис. грн. - коштів, які виділялися (до того ж через систему PROZORRO) Департаментом екології Чернігівської ОДА. Тоді ж наймолодший керівник-виробничник у місті і розповів, що і асфальт, і залізобетонні конструкції ЖЕК має завозити з іншіх міст України. Ось так, шановні, це і є «плід праці» великих діячів, які і сьогодні прагнуть щось там імітувати серйозне навколо влади чи у депутатській залі. Все довели «до ручки»!
     А які були асфальтові заводи? А на території «Міжколгоспбуду», який створювався на правах «складчини» совецьких колгоспів і де наразі гудять приватні пилорами, у 1979 році запрацював новенький Цех ЗБК, на обладнанні якого для потреб будівництва у Новгород-Сіверщині виготовлялась широка номенклатура залізо-бетонних виробів. Тепер - тільки спомин, а жолоби для стічної води везуть авта з Шостки!? Як і асфальт.
                                          У висліді
     Так, підсумок невтішний. Бо ми - перед розбитим коритом. Але цей нинішній стан - не вирок! Все можна змінити, поки трішки є часу. Звичайно, що постає питання в негайному радикальному та сміливому оновленні кадрів за всіма напрямками державно-господарського та комунального управління.
     Мають бути безоглядно з боку владного керівництва міста та очікуваного очільництва району, коли воно прагне до облаштування гідних європейських умов у козацькому місті та краї, розчищені шляхи від недолугих управлінцев та начальників, які ніколи не вміли нічого робити, окрім як руйнувати.
     А за доказами не треба далеко ходити. Вони, на жаль, ще поруч. Вони - перед нами у вигляді «горячого асфальту» та «залізобетону», які притранспортовані до місця використання за десятки чи сотні кілометрів. Дивно, прикро та образливо, що сей «високотехнологічний скарб» доставлено до міста, яке впродовж 1993-2004 років знаходилось під надійним «дахом» повсякденної батьківської уваги та піклування поважного земляка - тодішнього президента України! І це вже сучасна трагедія уславленого у минулому самодостатнього містечка, відомості про кадровий потенціал якого у 18-19 століттях ширилися Європою, а фахівці з новгород-сіверським корінням були у тренді у різних царинах тодішнього життя!

 

Категорія: Життя мого міста | Переглядів: 216 | Додав: Valery | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
avatar