Головна » 2017 » Липень » 8 » НА "СЛОВІ..." ІСТОРІЯ СІВЕРЩИНИ НЕ ЗАКІНЧИЛАСЬ!
18:26
НА "СЛОВІ..." ІСТОРІЯ СІВЕРЩИНИ НЕ ЗАКІНЧИЛАСЬ!

                На «Слові…» історія Сіверщини не закінчилась!


     На жаль навіть війна, яку в Україну принесла Московія, не змінила поглядів певного прошарку громади на ганебні традиції, колись нахабно нав’язані цією ж країною у північному закутку Сіверщини. Натомість і після тривалого перебування у ярмі совецької імперії, ми комплексуємо. Ох і міцно ж засіла ця «меншовартість»! Тож не випадково галасливе дійство у Новгороді-Сіверському посеред червня з брендом «міжнародного свята» «Нетлінне «Слово..» примусило поміркувати над потребою якнайшвидшого гуманітарного оздоровлення прадавнього краю від московського духу.
     По правді кажучи, згадка про «пабратімство» з московітами завжди породжує неприємні відчуття. Бо стосується не тільки підступної агресії 2014 року на Українську Землю, а й вкотре нагадує про непристойну поведінку певного кола співвітчизників, тупо співаючих панегірики ординцям. Підтанцьовували ж «братікам з-за порєбріка» на Новгород-Сіверській землі аж до Революції Гідності. Мало не напередодні війни деякі «ура-патріоти» не посоромились пропонувати перетворити вічно українське містечко Новгород-Сіверський на якийсь сумнівний «центр расійска-украінскай дружби»!? Тому, дивлячись зі сторони на сценарій заходу, який за рівнем марнотратства, відсутністі історичної креативності та втомою десятків артистів із обласного центру залишився незмінним! Ось і напрошується запитання: задля чого це «дежавю»? Хоча зміни, все таки, відбулись. Відсутня зграя «яструбів» із «білокам’яної». Які зі сцени славили «катерин, «рускій мір», читали вітання від Кіріла з Путіним та повчали українців грамоті «прочтєнія «Слова…» на правільном язикє»! І сором сей заходив так далеко, що навіть виникало враження про відсутність у цій метушні реальних господарів!? А наші - від продажної академічної гуманітарної «еліти» і до місцевих владно-громадських активістів бігали навколо московських шайтанів!? Словом, тепер московіти «зі своїм статутом» у наше місто не лізуть. Причаїлися. Розмірковують. Вичікують. Міркують над варіантами «прикормлювання» на нашій стороні «малоросів». А вони є поміж нас. Ті, що не поривають зв’язків із ворожим станом, відвідують орду на їхніх святах, отримують премії, заохочення, навіть сил не жаліють у спортивних змаганнях під «триколором»!?
     Гортаємо сторінки давньоукраїнської пам’ятки. Просто зараз є потреба на тлі долі літературного джерела поглянути на нас ізсередини. Задля впевненості у здатності гідно розпорядитися багатющою історією на Богом даній землі. Чи зможемо? Подібні роздуми допомагають просканувати «анатомію гри» підступних сусідів навкола «Слова о полку Ігоревім», на тлі якого вони довго розігрували карту нахабного приниження істинних господарів легендарного твору.
     Написаний за 200 років після виникнення міста над Десною, твір був нахабно оголошений «спільним»!? Сфальшованою виявилась й історія з відкриттям легендарної пам’ятки. Тож УКРАЇНЦЯМ, як господарям літературного творіння, знадобиться ой-як багато часу, щоб московську вульгарщину про «общую історію, єдіний народ, старшіх і младшіх братьєв» назавжди «змити в унітаз». Разом з тим, нині сущим українцям не варто забувати й про трагізм долі «Слова о полку Ігоревім». Бо цій невеличкій поемі дісталось від московських фальсифікаторів ніяк не менше, ніж всьому спадку Київської Русі! Отож і знахідка митрополита Дмитра Туптала, виявлена ним під кінець 17 століття через століття знайшла «нового» першовідкривача, коли від 1800 року поплила світом брехлива «качка» про успішного московитського графа Мусіна-Пушкіна.
     У наші дні називають не менше 5000 найменувань праць, дотичних до пам’ятки, яка разом із усією «словіаною» гарно прислужилась «розкрутці» бренду маленького Новгорода-Сіверського, піднявши на поверхню чимало імен удільних князів клану Ольговичів. Особливо зі славою пощастило головному герою «Слова о полку Ігоревім». Поскільки з рівнем уславлення, яке випало на долю зачинщика походу русичів на половців 1185 року, навряд чи хто з представників 1000-літтньої історії може конкурувати!? Пам’ятник у серці Новгорода-Сіверського, найповажніша вулиця - «імені князя Ігоря». А ще - назва центральної площі, серія меморіальних знаків…
     У подібному випадку, звичайно, можна досить принципово дискутувати про доцільність подібного увічнення, бо занадто непересічна історія одного з найдавніших міст України, щоб так «однобоко» все було зведено до однієї історичної персони, автентичних відомостей про яку навряд чи назбирається на сторінку чи дві? Та хвилює, перш за все, інше. Йдеться про технологію, над якою у свій час добряче помізкували московіти. Взявши до уваги кілька чинників, які непогано підходили під «наслєдіє общєй історії», вони доклали неймовірних зусиль, щоб «Слово…» просто закрило в українському Новгороді-Сіверському всі інші епохальні сюжети його життя. Не випадково, що за советів гуманітаріями з Московії, при відповідній підтримці зігнувших спину вітчизняних «інтернаціоналістів», було сформовано всю методологічну базу та вироблено сценарій увічнення у місті героїв «Слова о полку Ігоревім». Тільки пізніше, ніж на Московщині! Натомість, колосальний шар непересічної історії Новгород-Сіверщини після Київської Русі, задля порозуміння з сусідами та з метою запобігання «непередбачуваних» ситуацій - було сховано у глибині шаф, вкритих пилом! Отож і запитайте у місцевих «героїв» від влади, які укріплювали на наших землях позиції московитської ідеї «брацтва» - чи зможуть вони пригадати з новгород-сіверської історії щось «крутіше» за «Слово о полку Ігоревім»? На жаль.
     А далі трапилось так, що прищеплений чужинцями місцевій владі принцип «Слово о полку Ігоревім» - головний елемент історії Новгорода-Сіверського» набув за останні 25 років ознак чинника, котрий відверто гальмує у наш час так необхідну для майбутнього промоцію нашого «городка». Не додали «плюсів» і «забавки» окремих громадських активістів із гаслами, на кшталт «Новгород-Сіверський - місто князя Ігоря». Це на перший погляд вони дихають наївністю та нейтральністю, а насправді, у повсякденні - зовсім не додають балів у рейтингу економічно ослабленого міста.
     Тим більше, що доба Київської Русі, нехай і після тривалої перерви, була вдало продовжена модерновою Гетьманщиною (Козаччиною), у вирії подій якої повавжне місце посідала і Новгород-Сіверщина, яка встигла відчути смак справжнього прориву у суспільно-політичному та культурному житті з визнанням імен її славетних достойників. Письменники, історики, вчені, митці, культурна та духовна еліта… То хіба ми маємо право безрозсудливо зациклюватися на темі «Слова», штучно позбавляючи, в тому числі й наших потенційних зарубіжних партнерів із непересічним змістом українського життя у найпівнічнішому закутку Української Землі? А коли так, то, мабуть, варто відкривати Новгород-Сіверський! Без фальші, обмежень та напівправди! Особливо, коли Європа вже відчинила двері українцям, давши в руки карти успіху. Інша справа, що про технологію використання козирів варто подумати самим, заради виграшного ходу!
     І тут ситуація така, що з розумним донесенням меседжу щодо нашого упізнанння не треба зволікати. Тим більше, що розпочинається доба руху екскурсійно-туристичних потоків, котра обов’язково приведе європейських гостей у Сіверський край, доля якого щільно перепліталась з історією сусідніх народів! Польща, Литва, Білорусь… Інша справа, що правдиве відображення подій, у яких так густо переплелись долі України з сусідами саме на теренах Сіверщини, НАВМИСНО ЗАМОВЧУВАЛОСЬ та фальсифікувалось на вимогу спочатку МОСКОВСЬКОЇ, потім СОВЕЦЬКОЇ ІМПЕРІЙ, а після 1991 року - прагненнями ПУТІНА-МЕДВЕДЄВА!
     Ось тому, навряд чи буде правильним й надалі байдуже дивитися на нашу історію і спокійно спостерігати, як Новгород-Сіверський, заради виконання «зобов’язань» перед певними особами щодо домінування у свідомості міської громади теми «Слова о полку Ігоревім», триматиме «під замком» ще одну провідну сторінку історії, якою є «ДОБА МАГДЕБУРЗЬКОГО ПРАВА» (1620), коли місто першим на Лівобережжі отримало від польського короля ЄВРОПЕЙСЬКЕ ПРАВО САМОВРЯДУВАННЯ з відповідною геральдичною атрибутикою?
     Мабуть не помилюсь, коли скажу, що Новгород-Сіверський, «знявши всі штучні табу», може чи не вперше у новітній історії постати як рівне місто серед рівних у родині європейських міст! Тільки варто сміливо розкрити УКРАЇНСЬКУ СУТЬ!
     Пригадую з досвіду. 1989 рік. Відвідини Литви під час революційних подій розпаду Совецького Союзу. У спілкуванні в революційному Вільнюсі литовські друзі казали тоді, «слухайте шановні, добре, ми знаємо, що є такий твір «Слово о полку Ігоревім» і що у його сюжеті новгород-сіверські удільні князі постають. Але, у вас - багатюща національна історія європейського рівня й у значно пізню епоху! В тому числі з прекрасною складовою наших зв’язків, з історією відомих литовських князівських династій, як то Гедеміновичів та Ольгердовичів? А участь новгород-сіверських вояків у Грюнвальдській битві 1410 року? То чому ви зациклились лишень на маленькому фрагменті, яким вдало маніпулює Москва, відвертаючи вашу увагу від глибокого осмислення та відкриття Європі УКРАЇНСЬКОЇ САМОБУТНОСТІ? Адже, Московії це вигідно, щоб ваше національне, до якого вони не можуть приставити своє тіло, було у забутті. А ось до «Слова…» вони немов пиявки присмоктались.»
     Замислимось на хвилинку. Твір про яку державу? Про Київську Русь. Персоналії якої держави? Київської Руси! Чия природа у творі - українська! Згадані у творі міста? Українські! А чи є Москва серед них? Не чути про таку.

                                              У підсумку
     Кілька століть ми жили у полоні брехливих московитських байок про належність «Слова» одразу кільком так званим «брацкім народам»!? Що з цього «брацтва» вийшло - відчули десятками тисяч смертей УКРАЇНЦІВ! Та навіть чверть століття після незалежності не допомогло нам остаточно, за совістю та відповідальнісю перед попередниками та прийдешніми поколіннями розставити акценти стосовно рідної історії. То можливо настав час заявити про УКРАЇНСЬКЕ, як про рідне, а не «ОБЩЄЄ С КЕМ-ТО»? І в цій площині тема староукраїнської пам’ятки має стати складовою сторінкою, але - аж ніяк не фіналом! Бо наступні за добою Княжою, у Новгорода-Сіверського попереду було чимало сторінок потужного та виразного життєпису, герої якого не раз дивували Європу та світ! І тому - негоже нам представникам одного з найстаріших українських міст зводити модернову та яскраву історію краю до одного життєвого епізоду! Так, «Слово о полку Ігоревім» маємо шанувати, але шануючи – пам’ятати, що не «Словом…» єдиним жив, живе і буде жити Новгород-Сіверський!

 

Категорія: Життя мого міста | Переглядів: 386 | Додав: valeria_domotska | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 3
avatar
1
Стаття цікава, оригінальна, написана барвистою, емоційною мовою. Та й, справді, як можна  ставитись   до  перекосів у висвітленні  і шануванні сторінок історії славетної Новгород-Сіверщини?.. Мабуть, саме так, як це робить Борис Степанович - емоційно, з наведенням вагомих аргументів, поєднуючи методи наукового аналізу з наданим йому природою  талантом образного мислення і чудовим володінням українською мовою. Мене, наприклад, теж довгий час дивувало, чому у науковій літературі та й у засобах масової інформації дуже мало висвітлювались часи перебування новгород-сіверщини у складі Князівства Литовського, знаходження новгород-сіверщини у статусі князівства як самостійної держави зі стольним містом Новгород-Сіверський. Цій темі вже давно було присвячено декілька моїх публікацій. Адже  за історичною вагою  князівство- не Бириська народна республіка і не "Слово...",а величезна княжа держава, що була утворена на грунті природнього права як наслідок договору між княз"ями, усвідомлення ними тодішніх не тільки власних потреб а й  історичних реалій. Політико-правові вчення мають безліч визначень держави , теорій їх походження.  Є теорії божественного походження держави, теорії насилля, психологічні теорії та інші. Вони розроблені вченими, які мали свої ідеологічні симпатії, на основі накопичених на той час обсягу знань з урахуванням специфіки регіонів.  В Україні на жаль не було своїх Аристотелів, Платонів, Гегелів, Кантів. Але були і   є  партійні функціонери , пройдисвіти різного штибу, які цінують не науку , а " вміння жити", безмежне збагачення. Дехто, придбавши "Бентлі," вважає себе пупом землі, мабуть таким , що його вже треба знімати в кіно.  Саме таких нині і шанують. Це побутове явище, тривалість пам"яті якого прирівнюється тривалості екслуатаціїї "Бентлі" та жи, такі ях холодильник ,компьютер, пральна машина тощо. На святкування "Нетлінного слова"  запрошуються переважно саме такі "потрібні" люди. З інтелектуалів я побачив лише письменника Збітнєва, про ідеологічні уподобання якого я обізнаний недостатньо, але не вважаю його власним недругом. Людина працьовита і талановита. 
       На закінчення - невеличке побажання. З "совєтами" все вже зрозуміло. Хай їм грець тим совєтам і комунякам - натерпілись вже по самі вуха за них! А написано ще більше. Мій друг і колега,з яким ми працювали в прокуратурі і чотири роки сиділи в одному кабінеті (нині-мешканець ФРН) видав аж  чотири томи, присвячені деспотії сталінського режиму. Готує ще два  для видання.  Сталіститам, троцькистам,марксистам, леніністам не буде вороття. Та й при них було не все так  погано. Сталінські дома у Києві і нині найдорожчі у Києві, майже (а може і більше) людей в Україні і донині мають отримані колись безкоштовно хрущовські квартири. Була хоч і недосконала але гарантована охорона здоров"я, я і Ви, Борисе Степановичу, вищу освіту отримали у "совєтських" внз... І непогану. У ФРН "совєтськи" дипломи цінуються вище, ніж дипломи ниніші.  То ж будьмо об"єктивними як би це прикро не видавалось. Нині ми потрепаємо не набагато менше, ніж колись. Ви про це добре знаете. Тож сфокусуйте,будь ласка, свій публітистичний талант, прекрасний розум і вміння на нинішніх проблемах. Ви це вмієте. Письменник Яворівський вже перейшов на сучасність. З повагою - Валентин Головченко.
avatar
0
2
Дякую, шановний Валентине Васильовичу! Як завжди уважно ставлюсь до ваших зауважень, порад та глибинної аргументації. Приємно, що матеріал викликав у вас, як бачу, все таки позитивні емоції. Звичайно, що не можу не погодитись з висловленими критичними зауваженнями на предмет сьогоднішніх хвороб суспільства, яке народжується на тлі незавершеної очистки від паскудного спадка совка. Власне то й причина висловлених мною думок-це спроба різних діячів під "новими" вивісками продовжити якомога далі на практиці життя "темних" сил. У даному випадку- не бажання презентувати пересічній публіці нашу правдиву УКРАЇНСЬКУ історію у місті Магдебурзького права-Новгороді-Сіверському. Мені болить за нашу недолугість, хуторянтво,"малоросійство", а для окремих-навіть українофобство.  Бо бачу все це, відчуваю серцем і розумом, як фахівець того, про що пишу. Більш детальніше, в тому числі й про те, що знайшло місце у ваших коротеньких зауваженнях та побажаннях-у книзі, яку підготував до видання і зараз шукаю кошти на друк. Валентине Васильовиче, дякую. З повагою, Борис.
avatar
3
Шановний Борисе Степановичу, свій коментар я писав ,як кажуть , на одному диханні під впливом як позитивних ,так і негативних емоцій.  Ви, як завжди, торкаєтесь в одному матеріалі багатьох вельми натягнутих струн, відголосок яких надовго зберігається у свідомості , зачіпає безліч  проблем сучасності і минулого часу. Позитивні емоції і враження - від самого тексту, негативні - від невеселих реалій сьогодення. Під впливом таких емоцій  мною були допущені деякі технічні неточності .Не вичитавши, - клікнув, а потім вже прочитав. Скоріше це пропуски окремих думок.  Зокрема, прізвище мого, тепер вже німецького, друга Подгорний Євген  - антисовєтчик (  член відповідної організаціїЇ). Ось передімною його книжка "Унылый взор на наш портрет"- 366 с. Інші його праці також присвячені цій  тематиці. Та й мій двоюрідний дід Фесков Захарій Романович - інженер Малінської паперової фабрики був репресований за участь у контрреволюційній" організації. Ледве вижив, але втратив і сім"ю і власне здоров"я. Був повністю реабілітований.  Тому не звертайте увагу на окремі "шереховтості" у тексті мого коментаря. Хоча думок з порушених Вами питано багато. З повагою- ВВГ.
avatar