Головна » 2016 » Лютий » 3 » МОСКОВСЬКА ОКУПАЦІЯ НОВГОРОД-СІВЕРЩИНИ: ПОЧАТОК БЕЗ КІНЦЯ
19:51
МОСКОВСЬКА ОКУПАЦІЯ НОВГОРОД-СІВЕРЩИНИ: ПОЧАТОК БЕЗ КІНЦЯ

Московська окупація

Новгород-Сіверщини:

початок без кінця

Звернув увагу на принципову деталь, яка допомагає зрозуміти дії Московії задовго до вторгнення в Україну. Виходить, що впродовж п’яти-семи років до Революції Гідності, орда випробовувала складові майбутнього походу проти України. Так, у нашому краї. З метою поступової духовної окупації. Адже Новгород-Сіверське Подесення – це часточка Української Землі. Теренів, які впритул підходять до державного кордону з Московією. Невипадково, що під прикриттям "міждержавного" співробітництва "двух брацкіх народав", тут відпрацьовувалися заходи, які формально називалися «добросусідськими відносинами», а реально - формували механізм проковтування Великої України.

Найважливішу справу останніх років з підривної діяльності на Сіверщині ворожі ідеологи «доручили» діячам з кола прихільників Муз. Письменникам, поетам та іншим митцям. До уваги, за звичай, брався чинник українського «сліду» у життєписі. Знайшовся пан Ганічев! Ще б пак, голова Російського союзу письменників! Та, найголовніше, вихідець з комсомольських активістів совєцького «розливу» та досвідом топтання українського рясту у молодості. Навіть вищу освіту у Києві отримав, а на Півдні вчителював. Як кажуть – вважай, українець!

Словом, після такіх штрихів «біографії» доручення кремлівської братії щодо розробки «стратегії» зросійщення північних українських земель із приєднанням їх до «рускава міра» - виглядало цілком виправданим. І Ганічев, якому наразі 82 роки, як вірний служака путинсько-кіріловського оточення (на правах одного з лідерів «рускава міра», де він заступник «голови так званого Всесвітнього Російського Народного Собору)  взявся з гуртом однодумців встановлювати «міцні місткі єднання» московитів із Новгород-Сіверщиною.

Тоді ж, кремлівськими діячами було обмізковано і напрямки «ударів» по Північній Сіверщині. Тут допомогла географія - рукою ж подати до загарбаних колись московитами українських земель Погарщини та Стародубщини! В той же час, «загрібати жар від пожежі» самостійно не, а тому й довірили цю справу… місцевим українцям! Хоча, найскоріш - «хохлам». Їм господарі наказали створювати та плодити різносюжетні фантазії, легенди та версії щодо необхідності «поглиблення, розширення та зміцнення зв’язків із нашими братами-слов’янами» та рухати до перемоги тему «перетворення Новгорода-Сіверського у місто трьох культур»!? Запропонували зі свого боку навіть «провідників» сумнівної затії! Зупинилися на авторитетних у них іменах, яких Чернігово-Сіверщина, як не дивно, не чула, а тим більше не бачила!? Аж до 2007 року! Хоча теж, з українським родоводом. І захотіли хлопці чимало - «розлити» Новгород-Сіверський аж «на троіх»?!

Сьогодні, після пережитого за два минулі роки стало зрозумілим, що вибір ворогом теренів нашого краю під духовну окупацію виявився влучним із кількох причин. Та найперше, що угледів на нашій стороні ворог, це повну відсутність у свідомості місцевої влади та середовищі інтелігенції принципової проукраїнської орієнтації. Адже, щоб не казали, а інтелектуальна частина райцентру, за виключенням малочисельного гурту окремих особистостей, ніколи не декларувала потужної сили та бажань захищати УКРАЇНСЬКЕ. А Новгород-Сіверський, не дивлячись на присутність у місті кількох загальноосвітніх закладів, музичної школи, медичного училища, музею-заповідника «Слово о полку Ігоревім» та низки бібліотечних установ, так і не створив до останніх часів повноцінного осередку «Просвіти» чи будь-якої громадської організації національно-патріотичного забарвлення. А дехто з перших керівників районної влади, бувало не соромився виставляти на показ своє обурення та неповагу до націонал-патріотичних ідей, що торували стежку до людей на Новгород-Сіверщині від політичних осередків Народного Руху України та Конгресу Українських Націоналістів.

Ситуація дозволила московському ворогові, що довго ховався за маскою «щирого друга», розгледіти космополітизм, прокомуністичність, а в деяких випадках і українофобство новгород-сіверських чиновників, що опинилися в кріслах після 1991 року, задля їх використання у своїх інтересах проти України. Можливо, не оминули увагою московські спецслужби й результати голосувань електорату Північної Сіверщини на виборах впродовж двадцяти років? А коли так, то гріх було не побачити й популярність «комуністично-кучмістсько-регіональних» висуванців у районі? Це коли мої земляки завжди доводили відданість «червоним» та олігархічним силам, випереджаючи голосувальників з Центральної та Південної Чернігівщини у кілька разів!

Для здійснення експансії на Новгород-Сіверщину кремлівські яструби обрали кілька зручних та не вельми помітних пересічному українцеві напрямків. Перш за все, поспішили заохочувати зближення з місцевою владою та популяризувати практику гуртування чиновників під час обміну візитами, поїздками колективів самодіяльності, участю очільництва у всіляких «ідеологічних» святах. Бо волелюдні зібрання московські посланці використовували для нагадувань «молодшим» братам про «общіє корні і общую історію». Тим більше, що для всіх, хто давно змирився зі своєю «хохляцькою», а не українською суттю, піднімаючи чарку у Брянську, Трубчевську чи Новгороді-Сіверському, це діяло за схожістю «кожуха з барського плеча»! Просто ощасливлювало.

По-друге, враховуючи давність підготовки Московії до війни 2014 року, кожен свій крок агресорка вимірювала на перспективу. І з цією метою путінські «гебельси» вирішили «заснувати» у Сіверському краї справжню кузню яничарства та омолоджування учасників «5-ї колони»!? Коли не так, - скаже хтось, - то для чого у Новгороді-Сіверському вони поспішно розпочали готувати підгрунтя для відкриття так званого «міжнародного (міждержавного) центру» з дослідження та вивчення «Слова о полку Ігоревім»!? І для якої потреби одним із високопоставлених соратників колишнього диктатора було проанансовано «мрію» про заснування у Новгороді-Сіверському і, знов таки «на межі трьох братських країн» так званого міжнародного університету на кілька десятків тисяч студентів»!? Звичайно, що маячня, але для якої мети? Що було, те було...

Впевненість у майбутній успіх, а конкретніше у власне нахабство настільки одурманила московитів, що вони почали діяти за допомогою духовних емісарів через кабінети тодішньої української влади на місцях. У Чернігові та Новгород-Сіверщині.

Здається, в архівах документів державних установ від 2007-2008 років залишилось чимало паперів, які доводять неодноразові спілкування зацікавлених осіб від Новгород-Сіверщини з керівництвом Чернігівщини у контексті просування ідейки створення пресловутого «Центру «Слова…»!? Отож, окрім всього іншого, вони міцно вчепилися за «СЛОВО…», доводячи його «магічну» чи мало не окультну силу для майбутнього розквіту Сіверського краю під спільним дахом «трьох держав». От тільки прикро, що ніхто з цих діячів з нашого боку так і не зрозумів, що то була конкретна мета остаточного знищення Козацької, а так – Української історії Новгород-Сіверщини, методом перетворення її на такий собі вінегрет, коктейль чи суррогат чогось!? Спочатку через неповагу до минулого! Бо у такий спосіб зручно було підкорити національно-послаблену частину українців у нашому краї.

Третім напрямком «травмування» українства Новгород-Сіверщини стало започаткування так званого «міжнародного» свята «Нетлінне «Слово»!? І дарма, що воно на100% «сценарувалося» під замовника. Влада, вже давно опинившись у любовних обіймах «родичання» та жодним поглядом не виказувала на обличчі про «руку Москви»! Інша справа, що самі московіти не збиралися комплексувати перед «молодшим» братом, а тому, здійснюючи цю «операцію», навіть не приховували думок, міркувань та емоцій. Зі сцени голосно вітали від Кіріла Гундяєва, Путіна та Януковича! А десант від союзу письменників Росії ( читай – від «рускава міра») ширив із імпровізованих підмостків той дух, з яким вони ладні опинитися у кожному закутку Землі, назвавши його своїм! У Новгороді-Сіверському ніяких виключень не було. Тут навіть юних новгород-сіверських поетів-аматорів - старшокласників московські дядьки повчали читати «Слово о полку Ігоревім» на «істінном і подлінном язикє автора сочінєнія - на рускам!»

Вони - передвісники «зелених чоловічків» у Криму та Донбасі вже майже «примусили» новгород-сіверську публіку повірити «шизофренії» про «спільне» слов’янське коріння та необхідність пишатися тим, що в Москві приймали новгород-сіверського князя Святослава, не переймаючись навіть 150-літньому запізненню появи на світ Божий московського села після Новгорода-Сіверського!?

Прикро, що за ініціативу «просування» ідейки так званого «міждержавного центру» схопилися місцеві «громадські активісти». Саме вони, за задумом Кремля, мали довести не тільки членам новгород-сіверської громади, а й обласній владі доцільність створення у Новгороді-Сіверському поруч із існуючою протягом 25 років науково-просвітницькою установою – заповідником «Слова о полку Ігоревим» ще однієї одіозної установи!!! Слава Богові, що не вийшло.

Натомість, у місті на Десні на короткий час чи більш тривало прагнули «отаборитися» діячі різного гатунку з Московії. Полізли на землю Сіверянську всілякі режисери, митці та навіть новоспечені пророки у московських шатах. Накшталт того ж таки Стерлінгова… Навіть «Нічні вовки» путіна встигли «помітити» своє перебування. Поставили «каменюку» на майданчику Замкової гори зі своїм брендом?

Тож, тепер, у контексті трагічних подій на нашій землі, розв’язаних підступним ворогом, зрозумілішою стає і причина небувалого за тривалістю від 1991 року засилля у Новгород-Сіверському краї російсько-комуністичних назв, символіки, а так і ендемічного духу Московії. Портрети, пам’ятники сталінів-ленінів та іншій мотлох, що й на 25 році Незалежності так і не прибрані місцевою владою, нагадують нам про страшне, як для українця, але реальне - духовна окупація агресора на Північній Сіверщині триває. І вона є не тільки «відрижкою» політичної минувшини двох імперій! На жаль - все це стає прапором, згадкою, символом епохи «братерського» єднання.Тим більше, що досі ніхто так і не визначив, які то сили тримають антиукраїнський арсенал, що всупереч Українському Законодавству тримається у нашому краї? Зрозуміло тільки, що не без участі певних сил агресора.

І тільки думка свідомих людей про те, що цей гидотний стан зовсім не на користь Українській Державі, Революції Гідності і не на перемогу в російсько-українській війні вселяє перспективу! Слава Україні! Амінь.

Категорія: Політика | Переглядів: 619 | Додав: Valery | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
avatar