Головна » 2016 » Липень » 31 » І КРАСУ, І СОВІСТЬ, І ІСТОРІЮ - ПІД СОКИРУ!
06:55
І КРАСУ, І СОВІСТЬ, І ІСТОРІЮ - ПІД СОКИРУ!

          І красу, і совість, і історію - під сокиру!


Тихий липневий вечір зустрічали традиційною велосипедною мандрівкою стомленими від денної спеки вулицями повітового Новгорода-Сіверського. Заїхали і до найглухіших - Ярославни (Дачну), яку,здається, не зовсім вдало колись перейменували, наділивши її «по-батькові» дружини найвідомішого місцевого князя 12 століття. Під’їхали до тамтешнього гаю, одного з кількох створених у місті руками небайдужих до природи людей у 50-60 рр. 20 ст. За пару рочків куточку рукотворної природи над Деснянською долиною виповнюється 60 років. Але чи дочекається? Бо вже на всю силу «раздался тапор дравасєка..»


Років 5 тому на вулиці Дачній, яка започатковується під північною баштою 800-метрових мурів Новгород-Сіверського Спасо-Преображенського монастиря, новітні прагматики вчинили масовий лісоповал. Зробили це у спосіб дикунський, за наслідками якого навряд чи вдасться зрозуміти мотив дій істот, сокирою походивших чвертьгектарною ділянкою парку,яка півстоліття займала простір схилу над Десною.


У контексті паскудного вчинку недобрих людей, які познущались над природою, варто нагадати, що подібного штибу ландшафтам на новгород-сіверських схилах, окрім традиційних, Богом визначено захищати місто й від водноерозійних наслідків. А конкретніше - стримувати грунтове покриття від розмиву дощових потоків, які направляються у цей закуток зі значної частини райцентру внаслідок відповідної спрямованості асфальтового покриття вулиць та відсутності системи прийняття води. Тим більше, що кому як не мешканцям крайніх до круч вулиць знати, які наслідки має ця руйнація? Варто поглянути тільки на вулицю Буяльського, Суворова, Паркову… Тобто там, де людина поставила свої оселі близько до краю гори та взялась за господарське використання території.


Симпатичний гай на Дачній з’явився впродовж 1958-59 років, коли небайдужі новгород-сіверці засадили позбавлені на ту пору деревної рослинності і наближені до Спасо-Преображенського монастиря місцини деревами різних порід. І вперше приклад шляхетної справи на ділянці, яка згадана нами у якості жертви вже теперішніх «довбанутих» творців нових ландшафтів, довели невтомні руки голови вуличкому Дачної - Олександра Фотійовича Поправки. Він ініціював закладку одного з перших скверів після Другої світової війни.


З лісництва та дослідної станції чоловік приносив різні породи дерев. Тож за кілька років перед його садибою вже шуміло листвою більше сотні коренів! Не менше 30 ялин прикрашало зелений простір. Доречі, під час наших відвідин ми побачили ближче до проїжджої частини грунтової дороги (бо асфальту не вистачило у місті від 1945 року для цієї вулиці!) одну ялинку. До благочинної справи активного містянина додався внесок мешканців кутка М.Прокопенка, І.Нємцева, П.Сигути тощо. Вони розширили простір зеленої природи, досаджуючи деревця. З часом красива паркова зона, яка зайняла вздовж вулиці Дачної ділянку під кілька сот метрів довжиною і до кількох десятків завширки - продовжилась вниз до Десни по крутосхилу! З тих пір, вулиця досить справедливо виправдовувала свою назву – Дачна!


Все круто змінилось у 21 столітті. Мешканці на вулиці чи то духовно заслабли, чи то дала збій  їхня українська свідомість? Оскільки наразі важко знайти серед них бажаючих скосити будяки та зрізати засохлі гілки. А зайнятим неймовірно важкими справами міському керівництву навряд чи вдасться винайти час задля відвідин подібних місць.


Нинішній стан насаджень вздовж вулиці Ярославни несе слід ганьби недобрих людей. «Краєвид» нахабно понівечено та перетворено на пустир з некошеним травостоєм за наслідками втілення ідеї «простору без дерев», за якою кілька десятків 50-літніх красенів впали.


Прикро, що краса, природа та дух прадавнього простору все частіше у нашому краї поступаються тиску нових прагматиків з чітко виміряними перспективами бізнесових прибутків. Навіть коло їхніх однодумців у поглядах на розширення простору за рахунок знищення природи збільшується!? Мабуть, такий час. А можливо - виховання? Знаємо ж, як це бувало останні 25 років у краї над Десною,що зазнав чималих духовних втрат під тиском московії! Тож, вистояти та ще й не втратити здорового глузду перед наступом новітніх розумників - завдання не з легких, але як для справжніх українців - підсильне. Тож, будьмо уважні до лукавих і не втрачаймо совісті разом з повагою до всього УКРАЇНСЬКОГО! Амінь.

 

Категорія: Життя мого міста | Переглядів: 164 | Додав: Valery | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
avatar