Головна » 2018 » Січень » 9 » Блищать черевики у князя
20:51
Блищать черевики у князя

                         Блищать черевики у князя


 Після чергового відрядження до Чернігова перевертаю у свідомості набуті враження від побаченого у столиці Сіверщини, яка ніколи не ховає від гостей живі картини своєї величної краси. А вони, змістовні та яскраві, мають властивість перетворюватися на виразні спомини. І так - вже більше 40 років. Не стала виключенням і січнева подорож 2018 року до обласного центру напередодні Різдва.
                                                           

          З першого погляду
Та головна родзинка, на мій погляд, ховається у прагненнях громади старовинного міста до успішного подолання залишків совка. Зовнішній вигляд Чернігова змінюється на очах, остаточно позбавляючись атрибутів совецької сірості, зашуганості та стогнації у динаміці руху. Все чіткіше проглядається амбіційність творців концепції змін на шляху до змагання з українськими містами, які вже встигли здобути повагу та «набити ціну» серед «гурманів» своєю красою, культурою та збереженням історії міських просторів. Тож, споглядаючи за змінами у Чернігові, хочеться вірити, що не за горами час, коли непривабливі фарби княжого міста, які й після здобуття Незалежності гальмували процес «відкриття» Чернігова світу, відійдуть у минуле, а головним трендом виявиться переможна хода «града на Десні» до рівня найуспішнішого міста на Лівобережжі! Отже, успішно здолавши 180 кілометрів «автодрому», який зветься дорогою й прибувши з найпівнічніших закутків Сіверщини на кордоні з Мордором, мало не з першим кроком після автобусу помічаєш будівельну активність. Місто змінюється, відкриваючи простір у небо новим житловим будівлям одразу в кількох куточках старовинного Чернігова! І після буднів ув економічно стомленому райцентрі побачене здається цікавим та трішки дивним. Працюють крани, розвантажується цегла, муляри вигукують «віра-майна», а кольорові схеми на паркані по периметру будівництва розповідають нам про майбутнє об’єкту. Се вулиця Рокосовського. А далі - традиційно ногами спокійненько крокуєш вечірнім містом. Та найцікавіше з’являється на другий день, коли перебування у кімнатному просторі «висотки» починає швидко «тиснути». Звичайно, «кожному - своє»! Мені особисто поверхи з ліфтами ніколи не вабили. Вони примушували хіба що співчувати всім, кого я знаю у цім світі, і хто поєднав своє життя з так званими «спальними районами»! Та й навряд чи можна пристосуватися чи знайти бодай якийсь позитив у постійних «стуках-грюках» сусідів за стіною, над стелею чи під підлогою? Інша справа - гуртожиток над Стрижнем кінця 70-х-початку 80-х років. Він сприймався «рідним домом»! Натомість тепер вже зранку я хочу найшвидше на природний простір. Ставка робиться «на ноги»! І така життєва практика пересування впродовж десятків років дозволяє уважно вивчати зміни на кожному кілометрі вулиць чи завулків Чернігова, згадати студентську молодість та обмізкувати реалії сьогодення у найбільшому місті на півночі України у порівнянні з минулими роками. Без сумніву, як би хто не говорив, а вічно спокійне, затишне та напрочуд тепле, як за комфортом проживання людини 300-тисячне місто вже розпочало свій ренесанс.
                              Московські «башмаки» українського князя
Ранішньою свіжістю та першим сонцем, яке у Новгороді-Сіверському більше 60 днів трималось у полоні важких хмар, зустрічає княжий Вал 1300-літнього Чернігова своїх гостей. Найсвятіше та найзагадковіше місце! Від минулого літа немало зроблено на просторі, що проходить поруч із Дитинцем. Як кажуть спікери міської влади Чернігова - далі буде! Ну, а ми з земляком насолоджуємося новим покриттям вулиці від «Істфаку» до «Красного мосту» та впорядкованістю пішохідних тротуарів. Навіть «кольорові» велосипедні доріжки починають з’являтися у Чернігові!
Мій юний друг Олександр, який нещодавно закінчив один із вишів, хоче побачити пам’ятник Св.Ігорю. Хлопець цікавиться історією. Пише філософські твори та вірші. Полюбляє вивчати артефакти різних епох. Він - гуманітарій. Певний час поетичну натуру тривожить сфальшована північно-східним сусідом рідна історія. От що значить для розумної голови читання правильних книжок! Ми – однодумці і маємо потребу боротися за очищення історичних підвалин рідного життєпису від москальської брехні. Повільно йдемо до 2-метрової бронзової фігури «створеного» у московських кабінетах обліку Св.Князя Ігоря. 

    Відомий дослідник старовини Чернігово-Сіверщини професор Сергій Лепявка творіння се у кращому випадку називає таким собі «узагальненим образом» князів Київської Русі! Мій супутник, обходячи по периметру дарунок московитів 2012 року, не ховає прискіпливого погляду у напрямку «черевик» князя. Разом сміємося з «башмаків», вироблених за «поребриком». «Ніс» правого - до блиску натертий! Спочатку думається, що хтось «старається на замовлення»! Але за мить розумієш, що серед відвідувачів бронзової фігури київського володаря 1146-1147 років не всі ж такі безглузді!? Є цілком нормальні люди, яким не становить проблеми «спіймати» фальш московитських зодчих. Отак і «тикають» пальцями прямо у черевик князя шанувальники історії від першого дня існування бронзового виробу. Ось і блищить…
                          Не знайдений ланцюжок єднання з Руссю
Про пам’ятник, про духовну московську експансію на Землю Українську в часи Незалежності розповідаю своєму другові. Обговорюємо приклади їхніх гуманітарних акцій та дещо з «недопрацьованого» московитами на Чернігово-Сіверській землі через події Революції Гідності. Стають зрозумілими наміри «братьєв» побачити сей шмат Української землі в полоні змосковщення. Зі свіжими роздумами і ступаємо на Чернігівський Вал. Оглядаємо простір, на якому до війни встигли попрацювати посланці ворожої сторони. Активно шукали у похованнях під собором рештки князя Ігоря. Так - це було неймовірне прагнення знайти те, що могло б компенсувати відсутність справжньої сторінки історії і, яка б поєднала московитів із Руссю. Не сталось. Слава Богові, що провідний археолог Чернігівщини, світлої пам’яті якого вже рік минув, Володимир Петрович Коваленко одразу розцінив затію московитів не інакше, як «безглузду політичну акцію». Адже тут стільки вже попоралось… А московити ще й приладами «найсучаснішими» обставилися! «Продзвонювали» чавунну(!) підлогу. Чи не тому в них і ракети не хочуть у космос летіти, що роблять безглузде? А « на кону» стояла потреба обов’язкового привезення у підмосковне Пєрєдєлкіно до храму Кіріла мощей українського князя Ігоря. Пролетіли.
                                                       На коня
На Вал я ходжу щоразу, як буваю в Чернігові. Бува зустрічаю істфаківців. У розмовах серед друзів знаходимо місце «безглуздим черевикам» на далекій від пропорційності скульптурі князя. Зовсім як тепер, напередодні Різдва, коли біля «умовного» пам’ятника Св.Князю Ігорю ми «перевернули» окремі сторінки Української історії, яку підступна сусідка прагнула нахабно фальсифікувати. А після Чернігівського Дитинця, де причаїлись найутаємниченіші сторінки вічно молодого 1300-літнього Чернігова, ми пройшлися до центру, побували біля Катерининського храму, відвідали парк з ім’ям Хмельницького Богдана та поглянули на карнавальну частину новорічного обласного центру. Міста вільного від всіляких московій, міста, яке «покивало» совку зміною назв вулиць та ліквідацією монументальних ліків ворогів та чужинців. Міста, яке створює позитивний енергетичний простір на рідній землі і на якому кожен чернігівець почуватиметься щасливим. Божої благодаті тобі, рідний Чернігове!

 

Категорія: Історія | Переглядів: 66 | Додав: Valery | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
avatar