Головна » 2016 » Грудень » 10 » БЕЗХРЕБЕТНІСТЬ РАЙРАДИ ЧИ ПОТУРАННЯ ВОРОГОВІ?
11:06
БЕЗХРЕБЕТНІСТЬ РАЙРАДИ ЧИ ПОТУРАННЯ ВОРОГОВІ?

    Безхребетність райради чи потурання ворогові?


     В Україні йде війна. І ворог відомий. Московія. Вона не менше 300 останніх років не давала вільно дихати нашій Вітчизні. Наразі агресорка розгорнула велику війну на Сході Української держави, окупувавши за місяць до того Крим.
     Загибель десятків тисяч українців для «страни рабов», як себе колись назвали московити, - ніщо. Головне, навіть великою кров'ю, утримати «младших братьєв» загнузданими. Бо на кону - перспектива існування останньої на Землі імперії зла.
     У Новгород-Сіверському краї політична ситуація навколо питання про війну з московитами має особливий відтінок. На перший погляд - тут все, як всюди. От тільки присутність російського чинника, як ніде інде, по-особливому впливає на морально-психологічний стан громади. І хоча цей штрих помічають лишень найуважніші очі серйозних людей, чимало національно-свідомих громадян останнім часом все частіше порівнюють настрої окремих новгород-сіверців з українофобством на окупованих землях Донбасу.
     Хтозна, наскільки подібне порівняння є справедливим? Разом з тим, присутність «ватництва», москофільства, тупої підтримки продовження зросійщення, хуторянства та дрібносепарських настроїв - не варто скидати з рахунків. Ворожий інструментарій у Сіверщині існує, як не прикро таке чути і робить не добру справу.
     Звичайно, «місцеві» прихильники путіна трішки інші, ніж типові сепари з краю териконів. Вони не стають у базарний день посеред центральної площі з «триколором» і не закликають кремлівських диктаторів прийти з порятунком на Сіверьку землю. Вони значно скритіші, боязкуваті та й відсталіші в аргументальній базі свого словникового потенціалу. Такі собі примітивні «яничари», які прагнуть обійти гостру ситуацію, яка може раптом виникнути у вербальному контакті з патріотами.
     Паскудників, що час від часу закидають у юрбу меседжі накшталт «путін прідьот - порядок навєдьот» чи «пускай воюют тє, кто зделал майдан і вайну развязал»… стримує ще й наявність у місті та селах чоловіків у комуфляжі, з запахом пороху. На початку подій на Сході, у травні 2014 року, деякі елементи спробували в місті якось спровокувати серед молоді таку собі «розбірку» з кричалкою у напрямку Брянщини. Не вийшло. Пізньої осені побував тут ще один, (вже з останніх!) емісар «рускава міра» - Генріх Стерлігов. Кілька годин на сходнячку у готелі «Слов'янський» помутив з окремими представниками колоніальної інтелігенції - та й поїхав.
     Так ось, мужні чоловіки, які зі зброєю в руках відстоювали на війні з лютим московським ворогом честь і незалежність країни, є, вважай, головними охоронцями спокою Новгород-Сіверщини. Важливе місце, як ніколи, посідають військовики з районного військового комісаріату на чолі з Олегом Отрощенком та Олександром Лупейком.
Разом з тим, свідомість новгород-сіверців роз'їдає хитро-мудра політика місцевого чиновництва. Про найтрагічніше у новітній історії нашої країни - про московсько-українську війну 2014-2016 років, про окупацію українських теренів, про тисячі загиблих та поранених, про мільйони переміщених осіб, ставших вимушеними біженцями в середині країни, про страшну руйнацію інфраструктури та інших галузей господарського комплексу України - вони мовчать. Як і жодного разу не називали публічно Путіна з його оточенням агресорами, окупантами, підпалювачами війни тощо.
     Мало того, у Новгород-Сіверській РДА сформувалась така собі поблажливість, а то й розуміння до окремих посадовців, які з задоволенням час від часу відвідують агресорку, пересікаючи кордон, для надання «гуманітарної допомоги», перетворюючись на живий товар!? Так, є досвід гри в футбол за команди ворогів!? Світлини цих чиновників та іншого прошарку чоловіків періодично розміщують ворожі сайти та друковані ЗМІ.
     Про «заморочки» недавніх активістів януковицької політсили, як і сьогоднішніх «опоблоківців» чи їхніх партійних сателітів у райраді - ми не раз висловлювалися на шпальтах «Правого Берега Десни» чи «сайті Бориса Домоцького «На варті українства». До речі, чимало зауважень та критичних думок мали позитивний вплив на депутатство міської ради, якій першій рік каденції давався геть не просто, коли говорити з позицій ідеологічного забарвлення. І ми відкрито критикували недоліки, які варто було виправляти.       Допомогло. Тепер приємно, що в залі засідань Новгород-Сіверської міськради встановлено Державний Прапор! А голосування обранців відбувається за умов, виписаних Законами Української Держави з виконанням Державного Гімну України!
     Позитивним результатом закінчилась тривала епопея зі зняттям ідола Ульянова з постаменту у середмісті. А окремі посадовці міської ради брали участь в одному з конкурсів проектів. До честі чиновників міскради – вони прагнули домогтися перемоги у конкурсі з патріотичним проукраїнським забарвленням - отримати кошти на встановлення у містечку повноцінного Меморіального знаку загиблим на московсько-українській війні землякам. Он які побудовані у Коропі, Козельці, Корюківці..!
     А нещодавно у соціальній мережі Новгород-Сіверський міський голова підтримав пропозицію автора цих рядків щодо встановлення у центральній частині міста Пам'ятного знаку «Борцям за волю України»! Сказав, що буде найближчим часом оголошено конкурс проектів майбутнього пам'ятника УКРАЇНЦЯМ, склавшим голови у боротьбі з совецьким тоталітарним режимом 1917-1991 років.
Здавалось, можна тільки радіти, оскільки хоч і повільніше, ніж вимагає історія, але Новгород-Сіверський, не переймаючись перманентним розхитуванням «темними» силами - рухається правильним шляхом. У всякому разі 18 листопада 2016 року присутні на сесії міської ради 24 депутати одноголосно ухвалили рішення про підтримку «Звернення Верховної Ради України щодо визнання Російської Федерації державою-агресором», в якому, серед іншого, йшлося про таке:
     «Не зважаючи на підписані Мінські угоди про припинення бойових дій, зокрема з боку президента Росії та лідерів терористів-сепаратистів, вони і надалі продовжують війну та обстріли мирних територій. Ці трагічні події підтверджують, що Росія і підтримувані нею терористи не бажають виконувати Мінські домовленості, які на сьогодні залишаються єдиним шляхом до мирного врегулювання.
     Від початку агресії наприкінці лютого 2014 року Російська Федерація систематично порушує загальновизнані норми міжнародного права, права людини, в тому числі право на життя мирних громадян України, які стали заручниками терористів на окупованій території Донбасу.
     Цинізм кремлівської агресії, яка включає активну підтримку терористів на державному рівні, перетворює вбивство безневинних мирних громадян на звичне повсякденне явище.
     Сьогодні, саме завдяки російській підтримці, терористичні організації «ДНР» та «ЛНР» порушують територіальну цілісність України, озброюють своїх бойовиків сучасною військовою технікою, ведуть запеклі бої з українськими військовими та добровольцями, руйнують населені пункти, калічать і вбивають мирне населення Донецької та Луганської областей.
     Все це не повинно залишитися непокараним, їх натхненники, організатори та виконавці мають бути притягнуті до відповідальності і постати перед Міжнародним трибуналом.
     Закликаємо жителів міста, всі підприємства, установи та організації усіма засобами підтримувати дії української влади, українського народу, волонтерських та громадських організацій, направлених на зупинення агресії проти України та встановлення миру.
     Маємо тверду надію, що світове співтовариство згуртовано підтримає нашу державу в прагненні захистити свою територіальну цілісність та відновити мир, запобігши створенню небезпечного прецеденту у вигляді грубого порушення світового порядку та системи безпеки, що склалися після Другої світової війни.»
     Мені особисто відповідний дух документу подобається. Він принциповий, патріотичний та об’ективний. Навіть не зупиняючись на конкретизаціях ситуації, обставин та причин прийняття документу, як і попередньої критики, зауважу, що почитати такого змісту інформацію було приємно. Бо подібне сталося не в Івано-Франківську, де життям славного міста керує мій побратим - відомий новгород-сіверцям Руслан Марцінків, а у Новгород-Сіверській міськраді!? Адже нема потреби приховувати, що у чималої кількості мешканців «пофігізм щодо дій московії, як агресора, бере гору в оціночних судженнях над справедливістю, об’єктивністю та правдою. Тим більше, що важким вірусом вражена значна кількість преставників інтелігенції, пенсіонерів, навіть тих, що не так давно представляли лави співробітників органів МВС!?
     В той же час, позиція районної ради, яка власне на старті каденції загубила на дорозі свій багатопартійний зміст, примушує замислитись над причинами небажання продебатувати у залі Новгород-Сіверської районної ради відповідну тему та ухвалити рішення з патріотичних позицій!? Прикро. Чому? Бо ці проблеми на початку 21 століття, коли заколихана успіхами цивілізаційних досягнень спільнота демократичних країн зовсім не розраховувала, що московський сусід з атомними ракетами виявиться настільки безсоромним та нахабним у паплюженні світових стандартів. Але трапилось! І ось уже більше двох років ми вимушені жити в умовах неоголошеної війни. Тож чому, хуторянським соромом чи комплексом неповноцінності перед «старшім братам» страждають новгород-сіверські районні самоврядці? Чому кожен з них прагне відсидітися, зануривши голову у пісок та зробивши вигляд, що нічого не відбувається? Соромно й за виборців Новгород-Сіверського району, сільських голів, вчителів, лікарів, працівників культури. Мовчимо? А ми ж делегували до районної ради представників, які, начебто обіцяли (бо інакше їх не обрали!) не гуртуватися з «регіоналами», а відстоювати принципи Революції Гідності!?
     Агов, патріоти, де ви зі своїми патріотичними меседжами напередодні дня, який відкрив вам дорогу до депутатства? І чи не соромно вам за безхребетність, за мовчання, а так і потурання українському ворогові?

 

Категорія: Життя мого міста | Переглядів: 263 | Додав: Valery | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
avatar