Головна » 2016 » Серпень » 26 » БЕРЕЖІТЬ, ЯНГОЛИ, НАШОГО "АНГЕЛА"!
18:45
БЕРЕЖІТЬ, ЯНГОЛИ, НАШОГО "АНГЕЛА"!

       Бережіть, янголи, нашого «Ангела»!


(Маленька повість про українського Героя російсько-української війни Михайла Лупейка-«Ангела», який на передовій отримав важке поранення і перебуває у Харьківському шпиталі. Він потребує стабільної допомоги та наступної реабілітації з протезуванням за кордоном. Ваша допомога - вкрай необхідна! Єдина картка для допомоги 4149 4978 4620 4941 на ім’я Патиченко Бориса Анатолійовича)

 

Кілька днів минуло від жахливої трагедії з Ангелом, а здається вже так давно Воїн Світла вступив у новий етап війни? Тільки тепер - за одужання від важких ран, за повернення до повноцінного життя. І я добре знаю, що у нього це вийде класно. Бо він - по духу Борець! Воїн! Відчайдуха! Сміливець! Націоналіст, щиро відданий Батьківщині - Землі Українській, де й досі володарює дух мужнього воїнства, орачів та священиків! Та що там високі слова? Миха Лупейко - простий український хлопець, щиро і без понтів люблячий Україну! Не так, як розумні книжки пишуть, а по-своєму.
Коли я вперше та й, мабуть, першим з новгород-сіверської публіки почув від свого друга Олександра Лупейка - батька Михайла про те, що горе трапилось із сином, мені стало неймовірно боляче за хлопця. Чомусь одразу пригадав, як планували взимку зустрітися під час перебування учасника оборони Донецького аеропорту у Новгороді-Сіверському? Та щось завадило тоді. А ось тепер, у такій ситуації відчув нестачу душевного кисню. Я запитав у Сашка про стан сина… «Він молодець, тримається!» - на що у мене впали сльози з очей.


Про московсько-українську війну з Олександром Лупейком ми говоримо дуже часто. Бо однаково ненавидим ворога, який щодня б’є по українцям впродовж двох з половиною років. Згадуємо постійно Михайла. Сашко сильно переймається за сина, тільки не виставляє стан душі своєї на показ! Бо сам воїн. Був кадровим військовиком. Під час руйнації Союзу добровільно перейшов в Українські Збройні Сили. Зацікавився націоналізмом. Пішов на початку 90-х у політику. Навчав патріотизму студентів медичного училища. Сформував козаче об’єднання «Сіверська Січ». Тепер, від початку війни - майор військомату. Скоро Олександрові добіжить 60. Та він у строю. Ось, бачите, якого сина виростив! Михайло був малий, як полишила цей світ рідна мама. Батько-вдівець ростив певний час трійку дітей самостійно. З тієї напівсирітської пори багато чого у характері хлопець зробив сам! У всякому разі, левова частка дорослого «портрету», особливо у частині патріотичних чеснот з готовністю захищати Батьківщину зброєю - впевнено виписана власною рукою!


Коли розпочалась війна і в її вирії десь на вогняному рубежі опинився син, батько одразу й не знав. Адже Миха жив окремо та й в іншому місті. До того ж був дорослим і приймав рішення самостійно. А почув про нащадка пан Олександр, коли одного разу зв’язався із сином. Знав, що навіть на вежі, у яку постійно прагнули поцілити вороги, був і його синок. Про такі неймовірні моменти розповів і мені. Я бачив, як Сашко хвилюється. Розумів по очах та по тому, як при розмові він вуса покручував та цигаркою затягувався…


На жаль, про війну, як і про московських агресорів у нашому місті говорять не так, як у інших краях. Тут за вікнами відкривається простір споглядання на шляхи, що ведуть у Суздальські ліси та болота. А московська братія сюди лізла останні роки до агресії нахабно та вперто. Тиснули духовно. І багатьох підпсували, зазомбували та зросійщили. Коли б не так, то наразі б частина народу не поводилась би так спокійно з темою поїздок до Росії на заробітки і не очікували б на відновлення «дружєскіх отношєній с русскімі братьямі», коли гинуть хлопці та наповнюються шпиталі пораненими?! У Новгород-Сіверщині й військомату не переливки було з проведенням мобілізації.


А Михайло Лупейко - «Ангел» опинився у пеклі війни без роздумів. Ось і тепер, на шпитальному ліжку з найважчим пораненням він сильний! Ось як пише на своїй сторінці відома українська волонтерка Наталія Шепилова після відвідин пораненого героя : «Що тобі привезти? - запитую у Ангела. - Нову голову, кулемет і побільше снарядів! Провідала свого підшефного... добровольця, нашого кіборга зі стальним хребтом і... поки що без ніг... але з такою любов'ю до життя, пропали в мене і сльози... Поговорив з мого телефону з побратимами - всім привіт !!!
Сьогодні знов операція.»


Знаєте що се? УКРАЇНСЬКИЙ ХАРАКТЕР! Це про його особливості, не схожість на всі інші на грішній Землі варто поспішати книжки писати. З піснями, віршами, у прозі та легендах. Вже сьогодні. Щоб на живих прикладах покоління, яке закрило тіло Неньки-України від лютого московського ворога своїм здоро’ям та життям, молодь виховувати. Для того, щоб назавтра вони змогли вчинити так, як це зробив мужньо у Донецькому аеропорту наш «Ангел», зустріти ворога, заглянути кілька разів в обличчя смерті і не на мить не пошкодувати, що з власної волі одного разу пішов добровольцем захищати Батьківщину.
Ангел прокинувся, відкрив очі. Біль підсилювався, тіло нестерпно горіло по всій поверхні. Перед ним сиділа сивочола з козацькими вусами рідна людина. «Мишко, синку…» Хлопець з сухими губами та яскравими чесними очима посміхнувся. «Зовсім як в дитинстві, - подумав майор Лупейко-старший, щоб після зустрічі з сином біля шпитального ліжка тихо від всіх у «таємному» кутку заплакати.

Одразу, як дізнались про горе молодого чоловіка, який не жалів себе у цій пекельній кривавій бійні, на допомогу першими прийшли волонтери. Багато хто з них добре знав фронтовий життєпис Ангела. Варто лишень зайти на сторінки соціальної мережі у Фейсбуці. Там географія друзів розписана у «Миха Козаченка». Це наш Михайло Лупейко. Сьогодні бажання допомогти вже пішло за моря. В Ізраїлі допомогу землякові прагне зкоординувати колишня новгород-сіверка пані Віра Бородіна. Вона має досвід допомоги важкопораненим у частині організації їхньої реабілітації. На її сторінці тисячі друзів. Ось і тепер ця мужня патріотична жінка у пошуках надійних та щедрих благодійників. Стало відомо як оперативно відгукнулась пані Наталка Шепилова, на яку ми вже послались у розповіді. Одним словом, на те Бог нам всім дав голови і серце, щоб думати і щедротою віддячити Герою, що попав у біду, здійснюючи подвиг, необхідною фінансовою допомогою.
Тримайся, друже Анголе, у тебе попереду ціле життя! Добрі люде і Господь - з тобою!

 

Категорія: Люди | Переглядів: 1742 | Додав: Valery | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
avatar